Ніч у старовинному англійському замку. Розгублений гість бігає темним і понурим коридором і раптом натикається на привида, який каже до нього сумним голосом:

— Я в цьому домі уже чотири сторіччя...

— Ой, як добре! То ви напевне знаєте, де тут туалет?!

— Куме, дай чорний фломастер. Палець на нозі треба пофарбувати...

— Навіщо?

— У гості йду, шкарпетка дірява.

Важко бути програмістом. Приходиш відпочити до людей в гості, а тобі відразу показують домашній комп'ютер і просять розібратися з його проблемами. Уявляю, як важко приходиться проктологам...

В одному селі приходить кум в гості до куми. Кум:

— Ну що, кума. Даси мені?

— Що?! Ти що, зовсім знахабнів?!

— Ні... Ну ти така красива жінка і все таке...

Кума, полегшено:

— А, ти про це... А я думала, що самогон у борг просити будеш.

Українське село. Вечір. Приходить кум до кума в гості.

Кум витягує пляшку води (замість горілки, ну скупий кум).

— Куме, будемо думати, що то горілка!

Випили раз, два, три. Після чого кум встає і зі всієї сили в табло!

— Куме, за що??

— А будемо думати, що ми п'яні!

В очікуванні гостей Рабинович попереджає дружину:

— Святковий сервіз можеш поставити на стіл, а срібні ложечки не подавай.

— Яшо, невже ти думаєш, що гості можуть їх вкрасти?

— Ні, Саро, я таки думаю, що їх можуть упізнати.

— Якби ти тільки знав, дорогий, як я не хочу йти до Абрамовичів!

— Саро, уяви собі, як вони зрадіють, якщо ми не прийдемо.

— Так, ти правий. Треба йти!

Родина Коцманів у гостях у Шаєвичів.

Хазяїн звертається до гостя:

— Зямо, тобі таки п’ять чи шість ложечок цукру? ..

— Досить трьох, але щоб я бачив.

Підходить Вовочка до мами і каже:

– Давай бабусю в дурдом відправимо.

– Навіщо, синку?

– Та у неї з головою погано.

– Чому?

– Коли я до неї в гості приходжу, вона завжди питає: "І хто це до нас прийшов?"

Киянин заводить розмову з гостем столиці:

— Пробачите, ви не місцевий?

— Так, а як ви здогадалися? Я, — оглядає себе, — якось не так одягнений?

— Та ні, просто дивлюся — лице незнайоме...