Приходить бізнесмен додому. Дружина:

— Вечеряти будеш?

— А що є?

— Ну, омари, ікра, вино бургундське...

— Боже, як картопельки відвареної хочеться, з оселедцем!

— А ти заробляй як всі мужики, і буде тобі картопля з оселедцем!

На дерево лізе корова. До неї з гілки ворона:

— Слухай, рогата, ти це чого на дерево подерлася?

— Та от, яблук поїсти захотілося.

— Та це ж ялина!

— То в мене ж із собою.

— Ти маєш шість яблук. Якщо ти віддаси половину брату, скільки залишиться?

— П’ять із половиною.

У нас, вантажників, роздільне харчування.

Грузиш картоплю — їж картоплю.

Грузиш сир — їж сир.

Грузиш цеглу — розвантажувальний день.

— Куме, в мене ото вчора на город із неба камінь впав. Я так собі думаю, шо то певно метеорит!

— Ну а ви, куме, хоч віддали його в якусь лабараторію?

— Та в яку лабораторію?! Мені ним так файно квашену капусту прижимати!

Хлопчик (7 років) і його сестра (4 роки) їдять салат з капусти.

Хлопчик каже:

— Ми з тобою, як два козлика.

Сестра:

— Козел тут один, а я — зайчик!

— Шо краще: апельсини чи мандарини?

— Мандарини.

— Чим?

— Чим апельсини!

У папуасів ритуальне спалювання тварин, овочів і фруктів є жертвою, покликаною умилостивити богів.

Вважається, що це призведе до достатку і імпортозаміщення.

Чоловік їсть яблука, виколупує звідти зернята й кладе собі до кишені. Прапорщик, побачивши це, цікавиться:

— Навіщо?

Чоловік: — А ці зернята я потім продам, вони ж інтелект підвищують.

Прапорщик: — Може й мені одне продаси?

— Будь ласка, 50 гривень штука.

Прапорщик купує зернятко, з’їдає його й каже:

— То на 50 гривень я міг би купити цілих два кіла яблук!

— От бачиш — відразу порозумнішав!

— Справді... Продай мені ще десяток.

Малюки, брат з сестрою, ліплять сніговика. Хлопчик каже:

— Ну все, майже готовий. Побіжу на кухню, морквину візьму.

Сестра:

— Дві візьми, ніс йому теж зробимо.