Дружина:

— Дорогий, де ти був всю ніч?

— На рибалці, з друзями.

— Що-небудь підчепив?

Чоловік (здригаючись):

— Сподіваюся ні...

Жінка біжить по селу з лісу, вся розчервонілася. Назустріч подруга йде.

— Ти звідки така?

— Мене в лісі згвалтували...

— Та ну, і ти в поліцію?

— Н-і-і-і... зараз пообідаю і знову в ліс!

Дружина питає у чоловіка:

— У тебе нова секретарка?

— Так.

— Симпатична?

— Так.

— А одягається як?

— Швидко.

Дружина запитує чоловіка:

— Ти пам'ятаєш, який завтра день?

— Звичайно! Десятиліття нашого весілля!

— І як ми відзначимо свято?

— Яке свято?

– Ніяк не можу домовитися з дружиною, де провести відпустку.

– А що так?

– Та розумієш, я збираюся на Мальдіви. А вона хоче поїхати зі мною...

Не поспішайте пропонувати руку й серце, а раптом візьме?!

А потім буде вам таки й докоряти: "Який ти безрукий!", "Який ти безсердечний!"

Лікар — хворому:

— Вам не можна пити, палити, захоплюватись випадковим сексом, грати в карти...

— Лікарю, скажіть краще прямо — тут уже побувала моя половина?

— Ні, от точно вам кажу: баби мужиків зі світу зживуть. От ящери ж вимерли, а ящірки лишились...

Кличе до себе султан євнуха й каже: "Приведи-но до мене мою першу дружину".

Той зробив. Трохи згодом — другу. Третю, четверту... двадцяту...

Двадцять четверту. Послали його вже за двадцять п’ятою. А він, бідолаха, вже весь чорний, у милі, ледь дихає. Й каже султану:

— О, мій пане! Поясніть, як же це так, що я приводжу тобі твоїх жінок, уже ледь на ногах стою, а ти — як огірочок?

А султан йому й відповідає:

— Зморює не улюблена робота, а безцільне вештання коридорами.

Якби компліменти були правдою, то це були б уже не компліменти, а просто інформація.