Після здачі іспита друзі підходять до хлопця і питаються:

— Ну як?

— Як в церкві.

— Це як?

— Вчитель говорив — я хрестився. Я говорив — вчитель хрестився...

— Сьогодні, — каже чоловік до дружини, — приходили з будинку престарілих...

— Сподіваюся, ти щось їм дав?

— Так. Я віддав твою маму.

— Марічко, ходімо увечері в кав'ярню кави попити.

— Гаразд... А ми підемо "пити каву" чи "кави попити"?

— А яка різниця?

— У другому випадку треба ноги поголити...

— Ти чого такий сумний?

— Та от, пішли ми з друзями на кабана. Кабан не прийшов. Ну, ми й напилися, як свині. І тут прийшов кабан...

Зустрічаються два друга. Один до іншого:

— Учора в мою квартиру забрався крадій. Уяви собі: нічого не взяв, залишив на столі 10 доларів і писульку: "Так жити не можна!"

Чоловік дружині:

— У мене ніколи не було роману на стороні, а ти можеш сказати те ж саме?

— Звичайно, лише не з таким чесним виразом обличчя.

Під час балу-маскараду дружина шепоче своєму чоловікові:

— Он той мушкетер мені просто проходу не дає. Навіть не знаю, як його позбутися!

— Дуже просто, — радить чоловік, — зніми маску.

— Ці черевики довго носяться?

— Гадаю, що так. В усякому разі, ніхто ще не приходив за другою парою.

А я, як додому заходжу, тещі одразу з порога кажу: "Олено Петрівно! Розуму в мене немає, грошей немає, вдома нічого не роблю, і дочка ваша могла б за набагато кращого заміж вийти!"

І доки вона напружується, аби пригадати, що ж я в цьому списку пропустив, я додаю: "Зять Ткаченко свою доповідь закінчив! Дозвольте йти пити пиво з друзями-алкоголіками!"

Зустрілися двоє друзів. Перший тримає в одній руці дорогі діамантові сережки, а в іншій — рушницю. Другий запитує:

— Ти куди це?

— Та от сережки несу тещі в подарунок.

— А рушниця навіщо?

— Дірки у вухах треба зробити.