— Ти колись казав дівчині, що про неї думаєш?

— Так. Хочеш, шрам покажу?

Чоловік, дружина якого ось-ось народить, готує до цієї події маленьку дочку:

— У наш будинок скоро прилетить лелека.

— Ой, аби маму не налякав!

— Чому?

— А ти не знаєш, як вагітні жінки гостро на все реагують?

Колекціонер старовинних книг запитує свого приятеля, чи той бува не має книг такого роду.

— Тепер уже не маю, — відповідає друг, — тиждень тому я викинув Біблію, яка валялась у мене казна скільки, здається, це було видання... Гут... як його... Гутен...

— Гутенберга? Ти викинув Біблію Гутенберга? Та ж це була перша з надрукованих книг! Вона безцінна! Тепер за один примірник цього видання дають 4 мільйона доларів!

— Ні, за мою, я думаю, ніхто би й ламаного шага не дав, бо якийсь дурень пописав у ній усі поля... Здається, його звали Мартин Лютер...

Кум питає кума:

— І як закінчилась ваша вчорашня сварка з жінкою?

— О, вона приповзла до мене на колінах!

— Та невже?

— Так, приповзла і каже "Вилазь з-під ліжка, падлюко!"

Чоловік запитує в дружини, де цукор. Дружина:

— Йолопе, цукор лежить у банці з-під кави, на якій написано Сіль. Але він закінчився і його там немає.

Дружина приходить на роботу до чоловіка й бачить на його робочому столі свій фотознімок у гарній рамці.

— Любий, ти постійно тримаєш моє фото перед собою? — розчулено каже вона.

— Звичайно! Коли у мене виникає якась проблема, я дивлюсь на тебе і мені стає легше.

— Справді? — аж умліває дружина.

— Так. Бо я тоді усвідомлюю: ну яка проблема може порівнятися з тобою!

— Дівчино, як вас звати?

— А яка вам різниця?

— Так, власне ніякої...

— Вам подобається, як моя дружина співає?

— Пробачте, що ви сказали?

— Я кажу, вам подобається, як моя дружина співає?

— Даруйте, я нічого не чую, ця ідіотка так верещить.

Випивають два друга. Один іншому жаліється:

– Заради неї я покинув усе! .. Жінку, дітей, любу роботу, а вона не пішла.

– Та не засмучуйся ти так. Спробуй ще раз. Може піде...

Налив, випив.

– О, пішла!

Жив собі був один астроном, що дуже добре заробляв читанням лекцій. Так добре, що навіть мав особистого водія. Їдуть вони якось, і астроном каже водію:

— Ти знаєш, я майже щодня читаю одну й ту ж лекцію. Набридла мені вся ця одноманітність достобіса.

— А мені вже давно водіння остогидло, — відповів шофер.

— Еврика! — вигукнув астроном. — Тобі набридло водити, а мені — читати. Зміняймось місцями. Всі мої лекції записані на папері, а в цьому місті мене ніхто в обличчя не знає.

Так і зробили. Водій прочитав лекцію без запинки й заслужив гучні оплески. Настав час для питань і відповідей.

— А не могли б ви прокоментувати концепцію відносних переваг моделей пульсаційної нестабільності і росту нестабільності дискових моделей з метою пояснення процесів катаклізматичних вибухів у різних зірок? — запитав один із слухачів.

Водій замислився на хвильку й відповів:

— Я здивований, що ви вирішили запитати мене про таку просту річ. І щоби вам це довести, я попрошу мого шофера відповісти на це питання...