Застукав я, якось, свою дружину з коханцем... На смерть.

Чого це Петро вчора так кричав на дружину?

— Вона не хотіла казати, на що потратила гроші.

— А чого сьогодні ще дужче?

— Бо сьогодні вже сказала.

— Лікарю, що б я не робив, я все повторюю по 10 разів, 10 разів, 10 разів, 10 разів... Я жахливо себе почуваю, почуваю, почуваю, почуваю... Але дружина задоволена, задоволена, задоволена, задоволена...

— Я вже цього Петра не можу терпіти.

— І мені він набрид гірше гіркої редьки, щодня дошкуляє.

— А ти йому скільки винен?

— Боже! Нам час вже іти на святкування, а ти знову погладила мої штани тільки знизу! — говорить чоловік дружині.

— Але ж я просила тебе подовжити шнур праски.

— Коханий, — звертається дружина до свого чоловіка. — Так хочеться чогось чистого і світлого...

— Пиво будеш? — лагідно запитав той.

Мама була у від'їзді два тижні. Після повернення вона запитує у свого сина:

— Тато сумував, коли мене не було удома?

— Спочатку ні, але останні два дні він ставав все сумнішим і сумнішим.

Петька приходить до Анки.

— Анка, підемо в кіно.

— Та ні, Петько.

— Ну підемо...

— Та ні, погода сьогодні...

— Та нормальна погода, ну підемо, а?

— Та мені і одягнути нічого.

— Ну як же нічого (лізе до шафи). Ось у тебе тут червоне плаття, зелене, жовте, здоров був, Василю Івановичу, біле, в клітинку...

Приходить Вовочка додому і говорить:

— Тато я наступив тьоті на ногу в автобусі і вибачився, а вона за це дала мені цукерку.

— А ти?

— Наступив ще раз.

Ідуть по вулиці хлопець із дівчиною. Їм назустріч йде представницького виду чоловік і вітається із хлопцем.

— Ти його знаєш?

— Так, працюємо разом.

— І ким він у вас?

— А, помічником у мене. Листи підписує, які я на пошту відношу.