Він:

— Люба, ну не треба тільки класичних жіночих казок про те, що я в тебе другий! Скільки в тебе було чоловіків? Ти ж математик, маєш мати добру пам’ять на цифри.

Вона:

— Ну, 5!

— Це зі мною?

— Це факторіал...

На уроці фізики вчитель каже учням:

— Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.

Один з учнів піднімає руку:

— А як же ходили, коли не було цього закону?

Професор написав на дошці формулу хімічної речовини. Потім показав пальцем на неуважного студента:

— Ви! Назвіть, будь ласка, цю речовину.

— Хвилиночку, професоре... Воно у мене так і крутиться на язиці!

— Тоді швидше виплюньте його: це кислота.

В автобусі поруч із ефектною дівчиною з татушками майже всюди стоїть бабуся й із подивом вдивляється в татушку на шиї.

Юна панія:

— Чо, бабусю, у твій час татушок не було? Чо вирячилась?

Бабуся:

— Доцю, у мій час усе було. Я тридцять років пробула в Азії. Потім викладала китайську в Академії Наук. Я от просто не можу втямити, чому на твоїй шиї написано "повторно не заморожувати".

В дитинстві Софія Ковалевська планувала займатися стрибками із жердиною. Але рідні та знайомі вмовили дівчину, що це занадто екстравагантно для ХІХ сторіччя, і порадили їй для початку зайнятися математикою...

— Черевик, Ватсоне, — сказав якось Холмс, вертячи в руках темно-коричневий черевик і уважно роздивляючись його через лупу, — що ми можемо сказати про власника цього черевика?

— М-м... — невпевнено протягнув Ватсон.

— Це худий чоловік, палить люльку, інколи робить хімічні досліди й грає на скрипці...

— Але Холмсе! — вигукнув Ватсон. — Це ж ваш черевик!

— Ну й що? — незворушно відрізав детектив. — Коли напохваті нема нічого іншого, тренувати дедуктивні здібності можна навіть на власному черевику!

Учора на лекції укурений професор показував електромагнітні хвилі. Половина студентів їх побачила...

Їдуть по Австралії біолог, фізик і математик. Бачать: на вигоні пасеться чорна вівця.

Біолог:

– Погляньте, в Австралії мешкають чорні вівці.

Фізик:

– Ні, в Австралії мешкає як мінімум одна чорна вівця.

Математик:

– Ні, панове. В Австралії мешкає як мінімум одна вівця, і як мінімум із одного боку вона чорна.

Учора повторив дослід Ньютона з падінням яблука на голову. Замість яблук використовував солоні огірки, замість яблуні — балкон на п’ятому поверсі.

Установлено, що думки, висловлені перехожими після удару солоним огірком по голові, цінності для науки не становлять.

Син-двієчник питає у батька-вченого:

— Тату, а чому коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим?

— Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза — це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів?

— Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?