Математику, фізику й інженеру дали три однакових деталі й попросили визначити їхній об’єм.

Математик дістав сантиметр і виміряв довжину обводу кулеподібної деталі. Потім він поділив результат на 2Пі, щоби дізнатись її радіус. А потім за відомою формулою вирахував об’єм деталі.

Фізик узяв рівно один літр води, кинув туди деталь і виміряв об’єм витиснутої нею води.

А інженер? Інженер просто записав артикул деталі і відтак подивився її об’єм у довіднику.

Хазяйка квартири показує її новим наймачам:

— А тут раніше жив хімік. Він багато експериментував саме в цій кімнаті.

— Мабуть, ця пляма на стелі — результат його експериментів?

— Ні, це сам хімік.

Ті, хто мають мозок і зв’язки, йдуть у бізнес.

Ті, хто мають мозок, але не мають зв’язків — у науку.

Ті, хто мають зв’язки, але не мають мозку — в політику.

— Професоре, от я нині аспірант, мені 25, я пишу дисертацію... доки я її захищу... потім докторська... потім її захищу... то що ж, це мені буде сорок, коли я стану доктором наук?

— Шановний, вам буде сорок, навіть коли ви ним не станете.

— Тату, а чим демографічна катастрофа відрізняється від військової?

— Демографічна катастрофа — це коли населення безлюдного острова досягло одну людину, а військова — коли двох.

Він:

— Люба, ну не треба тільки класичних жіночих казок про те, що я в тебе другий! Скільки в тебе було чоловіків? Ти ж математик, маєш мати добру пам’ять на цифри.

Вона:

— Ну, 5!

— Це зі мною?

— Це факторіал...

На уроці фізики вчитель каже учням:

— Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.

Один з учнів піднімає руку:

— А як же ходили, коли не було цього закону?

Професор написав на дошці формулу хімічної речовини. Потім показав пальцем на неуважного студента:

— Ви! Назвіть, будь ласка, цю речовину.

— Хвилиночку, професоре... Воно у мене так і крутиться на язиці!

— Тоді швидше виплюньте його: це кислота.

В автобусі поруч із ефектною дівчиною з татушками майже всюди стоїть бабуся й із подивом вдивляється в татушку на шиї.

Юна панія:

— Чо, бабусю, у твій час татушок не було? Чо вирячилась?

Бабуся:

— Доцю, у мій час усе було. Я тридцять років пробула в Азії. Потім викладала китайську в Академії Наук. Я от просто не можу втямити, чому на твоїй шиї написано "повторно не заморожувати".

В дитинстві Софія Ковалевська планувала займатися стрибками із жердиною. Але рідні та знайомі вмовили дівчину, що це занадто екстравагантно для ХІХ сторіччя, і порадили їй для початку зайнятися математикою...