Хлопець підходить до дівчини:

— Здрастуйте, хочете я вам розповім про андронний коллайдер?

— Може спочатку познайомимося?

— Добре, мене звуть Андрон.

Йдуть фізик і математик по лісі, і на них несподівано вискакує ведмідь. Математик думає:

— Його швидкість – 20 км/год, маса – 300 кг, тікати марно: все одно наздожене.

Фізик думає:

— Так, обсяг його шлунку – 20 кубічних дециметрів, об’єм людини – як мінімум 100 кубічних дециметрів. Треба бігти, йому і одного математика вистачить.

Терапевт робить доповідь на фаховому симпозиумі:

— А ще у мене був такий випадок: за всіма ознаками діагнозу хворий мав би вже десять років тому померти, а він живе й живе...

— От бачите, — коментує головуючий, – коли людина виявляє надзвичайну волю до життя, медицина безсила.

Викладач до студента:

— Опишіть нам таке фізичне явище, як відлуння. Ну, не мовчіть же!

— Мовчати... овчати... вчати... чати... ати... ти... и-и-и...

Підручник із найновішої історії: "Будь-який збіг із реальними історичними фактами є цілковитою випадковістю."

Балакають два викладачі:

— Приснилося мені, що я заснув на лекції прямо за трибуною.

— І що далі?

— Прокидаюсь — дійсно заснув.

— Заєць, що ти тут сидиш і пишеш?

— Диплом

— А на яку тему?

— Як зайці їдять вовків.

— Ти що? Припух, косий! А ну підемо он у ті кущики, розберемося, хто кого!

— Добре, але давай-но краще в ті.

Заходять, а там ведмідь — бере вовка, скручує у вузол і подає усміхненому зайцю.

— Запам'ятай, сірий, не важливо, яка тема, головне, хто науковий керівник!

— Як по-науковому сказати "ніфіга"?

— Вакуум.

Старий університетський професор записався до психолога.

— Що вас турбує?

— Розумієте, лікарю, я голосно розмовляю уві сні.

— У цьому немає нічого загрозливого.

— Може, й так. Але з мене щоразу сміється вся вчена рада!

— Хочеш дізнатись, хто ти в душі, фізик чи математик? Є прикольний тест.

— Ну, давай свій тест.

— Назви антонім до слова "паралельно".

— Меридіально.

— Тест показав, що ти — хитра дупа. Припускалося, що ти скажеш "послідовно" чи "перпендикулярно".