У місті живуть двоє друзів. Один — завідувач моргу, а другий — директор магазину мотоциклів. Увечері той що з моргу дзвонить приятелеві в магазин:

— Вася, ти скільки продав сьогодні мотоциклів?

— П'ять!

— А... Значить один ще десь катається.

Йде лев по лісу, назустріч ньому лисиця.

— Ти хто?

— Я лисиця.

— Записую: лисиця. Прийдеш до мене завтра вранці, я тебе з'їм на сніданок. Лисиця заплакала. Йде лев далі, назустріч ньому ведмідь.

— Ти хто?

— Я ведмідь.

— Записую: ведмідь. Прийдеш до мене завтра вдень, я тебе з'їм на обід. Ведмідь заплакав. Йде лев далі, назустріч ньому заєць.

— Ти хто?

— Я заєць. — Записую: заєць. Прийдеш до мене завтра ввечері, я з'їм тебе на вечерю!

— А можна не приходити? — Можна. Викреслюю...

Дружина бурчить на припізнілого п'яного чоловіка:

— Де тебе чорти носили?!

— Катю... ти їх теж бачила?

Вечір. Наркоман сидить у парку на лавці. Раптом бачить — ідуть поліцейські, він встає і тікає. Знімає на ходу одяг і ховається за памятник, коли тут збоку голос:

— Чоловіче, зніми шкарпетки, контору палиш!!!

Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Ранком бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив – то увечері ховалася вже бабуся.

Під час міжнародної виставки в готелі поряд мешкають іспанець і шведка. Увечері іспанець із пляшкою іспанського вина стукає в двері до шведки.

— Хто там?

— Хуан Карлос Емануель.

— Заходьте, але по одному...

Зустрічаються два сусіди.

— Слухай, поясни, чому твоя теща вечорами так кричить?

— Я їй ноги мию.

— Я своїй теж, але моя задоволена.

— Так? Чудово... А що потім?

— Рушником витираю.

— А я викручую...

Дівчина телефонує до хлопця:

— Приходь до мене сьогодні увечері — Вінду переставиш.

— Та в мене ж інсталяційних дисків немає!

— Ну то зайди й купи, аптека ще відчинена.

За один вечір в Химках стільниковий телефон змінив дев'ятьох власників.

Причому вісьмох ще і пережив.

— Алло, Петре, що тобі сьогодні приготувати на вечерю?

— Устриць у нормандському соусі, Натусю!

— Ну що ж, пельмені так пельмені...