Міста слід будувати в селі — там повітря чистіше.

— Ця маска допоможе вам зберегти молодість шкіри...

— Семене, блін, я знаю, я ж також на зварника вчився!

Дзвінок домофона...

— Хто там?

— Установка вікон!

— Так ви тільки що зайшли!

— Я тільки що випав...

У новобудови впала стіна. Судовий процес. Претензії – до цементу.

– Та я ж не винен! Дивіться – стіна впала цілою! Не розбилася на шматки! Які до мене питання?

Претензії до цегли:

– Я теж не винна! Жодна цеглина не розкололася!

До арматури:

– А я тут при чому? Мене ж там не було!!!

— Ось є риба-пила, риба-молот...

— І що ж тебе так зацікавило?

— Що це вони там, чортяки, будують?

Розмовляють двоє автодорожників:

— Чуєш, Петре, нашу дорогу, ну ту, пригадуєш, що ми минулого місяця ремонтували, знову роздовбали!

— Та ну?! Вони що, по ній на машинах їздять, чи що?

Священик звернувся до прихожан із проханням допомогти збудувати нову церкву. Несподівано першою відгукнулася відома на все місто повія:

— Батюшка, я вношу п’ятдесят тисяч доларів!

Священик:

— Хоча ми й дуже потребуємо коштів, я не можу взяти ці брудні гроші.

Із задніх рядів чути чоловічий голос:

— Беріть, батюшко, беріть, адже це наші гроші!

Архітектори ховають свої помилки під плющем, господині під майонезом, а лікарі під землею.

Заходять два бритоголових парубка в магазин будматеріалів:

— Що-небудь бажаєте?

— Нам би арматури.

— Що будувати збираєтеся?

— Ага, світле майбутнє.

Заходить у салон Мазераті робітник у спецівці, підходить до менеджера й запитує:

— Почім Леванте?

— 2 000 000.

— А на виплат на 5 років?

— 400 000 на рік.

— А на 10 років?

— 200 000 на рік.

— Дорогенько!

— Якщо кошти не дозволяють, може виберете машину подешевше?

— Та я б вибрав, але плита на таку впала...