Анекдоти на тему "Бабусі"

Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони простити своїх ворогів. Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик провадив іще хвилин двадцять, а відтак повторив своє питання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик читав проповідь іще п’ятнадцять хвилин, і знову запитав, чи готові вони простити своїх ворогів. Зморені прихожани відповіли одностайно, й лише одна літня дама утрималась.

— Місіс Джонсон, ви не готові простити своїх ворогів?

— Я не маю ворогів, — відповіла стара.

— Це дивовижно! А скільки вам років?

— Дев’яносто три.

— Місіс Джонсон, будь ласка, вийдіть наперед і розкажіть нам, як людина може дожити до дев’яносто трьох років, не маючи при цього жодного ворога.

Маленька мила бабуся повільно вийшла в центр храму, обернулась до прихожан і сказала:

— Це елементарно. Я просто пережила цих виродків.

Село. Сидять дві бабці на лавці. Одна інший говорить:

— Ось є у мене заповітна мрія.

— Яка?

— Хочу кентавра.

— А що це таке?

— Ну, це такий звір — наполовину кінь, а наполовину мужик.

— А навіщо тобі таке?

— Ну як це навіщо?! І мужик в будинку буде, і худобина в господарстві!

Бабульці розбили вікно на другому поверсі. Викликає вона скляра. Приходить п’яний чоловік із інструментом:

— Скляра... гик! викликали?

— Так, але може вам не варто сьогодні?

— Спокійно, бабулю, все під контролем!

За декотрий час знову — дзвоник у двері:

— Скляра... гик! викликали?

— Так, але до мене вже прийшов один...

— То це ж я... гик! Просто з вікна гик! ... випав.