Жив-був у бабки з дідом птеродактиль Ряба. І зніс він їм яєчко. І жили вони в ньому довго і щасливо.

Гламурна дівчина приїхала в село до бабусі:

— Куди у вас тут вночі сходити можна?

— У відро.

Два панки у автобусі їдуть. Бабуся звертається до одного з них:

— Синку, встань, будь ласка!

Інший йому:

— Нєє, Вася, я знаю той прикол, не вставай – вона на твоє місце сяде.

— Бабусю, ти спиш?

— А що, онучку?

— Дай мені 20 гривень.

— Сплю, онучок, сплю.

У купе поїзда бабуся просить накачаного молодика:

– Синочку, ти не міг би звільнити для мене нижню полицю?

– Та запросто, шановна! Вам в якому купе?

Маршрутка. Водій попався з почуттям гумору. І бабка. У бабки впало щось із торбинки на підлогу й він вирішив пожартувати:

– Що впало, то все моє.

А бабуся відповідає:

– Ти їдь собі тихесенько, а то я зараз впаду й буду вся твоя.

Сидять дід з бабою на лаві, мовчать.

Баба і каже:

— Що ти, діду, все мовчиш, розказав би що-небудь...

— Та що тобі розказувати, ти ж глуха як пень.

— Цікава історія, і що ж з ними сталося потім?

Даішник бачить, що за дозволеної швидкости 60 км/год одна з машин їде зі швидкістю 20 км/год. Зацікавило то його. Зупинив.

У салоні 4 бабусі, років так під 80. Одна з них за кермом, а ще три з переляканими обличчями сидять позаду.

Бабулька за кермом:

— У чому річ, синку? Їду строго за обмеженням швидкості: там знак 20.

Даішник:

— Це не знак обмеження швидкості, а номер траси. А чому решта такі налякані?

— А ми щойно звернули з траси номер 270.

— Хто у вашій сім’ї найстарший?

— Пра-пра-пра-прабабуся.

— Але ж це неможливо!

— Мо-мо-мо-можливо...

В автобусі поруч із ефектною дівчиною з татушками майже всюди стоїть бабуся й із подивом вдивляється в татушку на шиї.

Юна панія:

— Чо, бабусю, у твій час татушок не було? Чо вирячилась?

Бабуся:

— Доцю, у мій час усе було. Я тридцять років пробула в Азії. Потім викладала китайську в Академії Наук. Я от просто не можу втямити, чому на твоїй шиї написано "повторно не заморожувати".