Прапорщик вишикував солдатів:

— Товариші солдати, чому так криво стоїте?

— Тому що земля кругла! — голос зі строю.

— Хто це сказав?

— Галілей.

— Галілей, вийти зі строю!

— Так він же давно помер!

Прапорщик до сержанта:

— Товаришу сержат, що це таке? У вас люди мруть, а ви не доповідаєте!

— А мій собака вчора з дому пішов...

— Куди?

— Я йому команду дав "Служити", а він надів каску і пішов в армію

Дощ. Бруд. Генерал їде в армію. По дорозі бачить застряглу вантажівку з своєї частини. Ну що ж — треба допомогти. Вилізли із шофером, стали штовхати. Заялозилися в бруді, але вантажівку виштовхнули. Генерал, витираючи піт і потискуючи руку шоферові вантажівки, мовить:

— Важка, одначе.

— Так, відповідає той. — У мене там рота дембелів додому їде.

— Я дивлюся, товаришу солдат, ви дуже розумні!

— Хто, я?

— Ну не я ж!

Солдат підходить до командира:

— Пане командире, мені у відпустку треба — дружина має народити.

Командир відпускає. За тиждень солдат повертається.

— Ну, Тарасенко, хто народився — син чи донька?

— Через дев’ять місяців дізнаємося.

Божевільні грають у війну. Один іншого б’є по голові дошкою.

Переляканий лікар запитує:

— Тобі не боляче?

— Ні. Я ж у танку.

В армії:

— На перший-другий, дідько, розрахуйсь!

— Перший!

— Другий!

— Дідько!

— Сержанте! Терміново шикуйте взвод!

—... а нафіга? ..

— Ну, тоді відставити...

— Поручик, ви боягуз і шахрай. Я викликаю вас на дуель!

— Я не прийду.

— Чому?!

— Тому, що я боягуз і шахрай.

Командир піднімає бійців у бій:

— Орли, вперед, в атаку!

Усі вибігли з шанців, біжать під кулеметним вогнем на позиції ворога. Раптом командир бачить, що в одному з шанців сидять два солдати. Підбігає до них:

— Орли, в атаку!

— А ми не орли, ми — леви!

— Які ще леви?

— Лев Абрамович і Лев Соломонович.