Чоловік їсть яблука, виколупує звідти зернята й кладе собі до кишені. Прапорщик, побачивши це, цікавиться:

— Навіщо?

Чоловік: — А ці зернята я потім продам, вони ж інтелект підвищують.

Прапорщик: — Може й мені одне продаси?

— Будь ласка, 50 гривень штука.

Прапорщик купує зернятко, з’їдає його й каже:

— То на 50 гривень я міг би купити цілих два кіла яблук!

— От бачиш — відразу порозумнішав!

— Справді... Продай мені ще десяток.

— Іваненко!

— Я!

— Рідкісне у Вас прізвище.

— Так точно, сер!

— Як ви примудрились потрапити до головного офісу ЦРУ?

— Я — агент.

— КГБ?

— Ні, Оріфлейм.

— Петре, а чому у вашій сім’ї всім командує дружина?

— Бо для чоловіка сім’я — це тил, а для жінки — фронт.

Беруть інтерв’ю у ветерана антитерористичного підрозділу:

— Ви понад п’ятдесят років боретесь із терористами, маєте найбільший відсоток успішних операцій. У чім секрет вашого успіху?

— Перемовини я завжди починаю з мату. Якщо відповідають, ведемо перемовини, а там — за ситуацією. А якщо ні — то відразу штурмуємо.

— А чому ви починаєте з мату?

— Розумієте, терористи, що не знають матюків — несправжні.

У старого бандерівця питають:

— Діду, у тебе патрони є?

— Нема, хлопці.

— Діду, а пістолет є?

— Нема, хлопці.

— А кулемет є?

— От чого нема, того нема!

— Тату, а чим демографічна катастрофа відрізняється від військової?

— Демографічна катастрофа — це коли населення безлюдного острова досягло одну людину, а військова — коли двох.

Спекотний день. Сержант навчає солдатів багнетному бою. Вирішив додати їм бойового духу:

— Уявіть собі, що ці опудала — ваші вороги. Вони вбили ваших рідних і друзів, випили ваше пиво, вкрали ваші гроші.

Тут таки, лава солдатів рушила вперед із подвійною силою.

Один із бійців, вищиривши зуби й вирячивши очі, зупиняється біля сержанта й запитує:

— Сержанте, покажіть, хто з них випив моє пиво?!

Цілковитим фіаско завершились випробовування нового надсучасного російського літака-невидимки: льотчик так і не спромігся знайти свій літак.

Генерал іде невеличким техаським містечком. На кожних воротах намальована ціль, і в кожній — дірка від кулі, точно по центру. Генерал запитує старого, що сидить на лавці:

— Пане, а хто це тут у вас такий влучний стрілець?

— Це, пане, Рудий Білл вправлявся в стрільбі, — відповідає той.

— О, та цьому хлопцеві сам бог велів бути в армії, в снайперському взводі.

— Ні, пане, він вам не згодиться.

— Чому це? Він же так влучно стріляє!

— Розумієте, пане, він спершу стріляє у ворота, а уже потім малює навколо дірки ціль.