Один ковбой запитує в іншого:

— Білле, чим ти лікував торік свою кобилу, коли вона захворіла?

— Годував прілим сіном.

За тиждень зустрічаються знову.

— Ти знаєш, Білле, не помогло сіно. Моя кобила здохла.

— Моя також.

Двоє ковбоїв заходять у салун і бачать рекламу: "Купуємо скальпи індіанців. Один скальп — $100".

Вони скочили на своїх коней — і в прерію. Женуть своїх коней щодуху — а жодного індіанця навколо. Вони злі вже, зморені. Раптом бачать — індіанець. Ковбої його пристрелили, скальп зняли й, оскільки вже вечоріло, напнули намета поруч і заночували...

Зранку прокидається один із ковбоїв, виходить з-під намету й, потягуючись, озирається довкола. Аж тут бачить — навколо їхнього намету в бойовому фарбуванні стоять близько двохсот індіанців: тетівки натягнуті, списи й томагавки підняті, люті обличчя... Ковбой кидається до намету — будить друга:

— Джо, прокидайся! Ми — мільйонери!

Американський турист ходить з гідом по Лондону.

— Все тут у вас таке маленьке, затиснуте, — говорить він. — Ця будівля, наприклад, була б в Америці разів в десять вищою.

— О, звичайно, сер! Це ж психіатрична клініка.

Зустрілися українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить:

— У нас такі гори, що як гукнеш, то ехо 5 хвилин триває.

Українець:

— Ну то їдем подивимось.

Вилізають на вершину та й американець кричить:

— Неllо!!!

Ехо:

— Неllо — еllо — llо — о.

А українець каже:

— Та хіба це гори? У нас у горах ехо 3 години тримається.

Американець:

— Ну поїхали подивимося.

Вилазять вони на Говерлу і українець:

— В Карпатах москаль!!!

Луна: "Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?! Де москаль?!"

86 відсотків громадян Московії вважають, що американці не запасають на зиму крупи, борошно й сіль мішками тому, що вони тупі!

— Ви чули, на Землю знову летить гігантський метеорит!

— Фігня, нам нічого не загрожує, ми від Нью-Йорка за 15 тисяч кілометрів...

Професор історії, пояснюючи студентам, як міняється ідеал краси з часом, привів наступний приклад:

— Міс Америка 1921 була метр шістдесят ростом і важила сімдесят три кілограми. Як ви думаєте, перемогла б вона сьогодні на конкурсі краси?

— Навряд чи, — сказав один зі студентів, — занадто вже вона стара.

— Алло, це Одеса?

— А ви як думаєте?

— Алло, це Рабинович?

— А що?

— Ви знаєте, що в Нью-Йорку помер ваш дядько?

— І все мені?

— Ви знаєте, скільки за ним боргів?

— Послухайте, куди ви телефонуєте?

— Як ви стали мільйонером?

— Ми з жінкою приїхали в Америку з 2-ма центами. На них ми купили 2 яблука, добре їх вимили, натерли до блиску і продали по чотири центи. На вторговані 8 центів ми купили вже 8 яблук, вимили, витерли і теж продали по 4 центи, вторгувавши таким чином 32 центи!

А тоді помер мій брат і залишив нам 2 мільйони в спадщину.

Діалог двох героїв фільму:

— Ноw dо уоu dо?

— Аll rіght!

Голос перекладача за кадром:

— Як ти це робиш?

— Завжди правою!