Анекдоти на тему "Америка"

— Рабиновичу, ви чули, яка паніка була вчора на Нью-йоркській біржі?

— А шо там сталося?

— Долар упав.

— Ха! і це ви називаєте "паніка", й я вас слухаю? Та ви знаєте, яка паніка була торік на Привозі, коли в Міши Фрідмана впало з кишені відразу два долари?!

Генерал іде невеличким техаським містечком. На кожних воротах намальована ціль, і в кожній — дірка від кулі, точно по центру. Генерал запитує старого, що сидить на лавці:

— Пане, а хто це тут у вас такий влучний стрілець?

— Це, пане, Рудий Білл вправлявся в стрільбі, — відповідає той.

— О, та цьому хлопцеві сам бог велів бути в армії, в снайперському взводі.

— Ні, пане, він вам не згодиться.

— Чому це? Він же так влучно стріляє!

— Розумієте, пане, він спершу стріляє у ворота, а уже потім малює навколо дірки ціль.

США. Українець заходить в бар, замовляє віскі:

— Скільки з мене?

— Три долари.

Українець виймає з кишені три долари. Один кладе на стійку перед собою, потім йде в лівий кінець стійки, там кладе другий, потім йде в правий кінець стійки, там кладе третій.

Обурений бармен йде направо, наліво і забирає гроші.

На наступний день українець знову приходить, знову стаканчик віскі замовляє і знову розкладає долари в різні кінці стійки.

Бармен злиться, але за грошима ходить.

Коротше, така картина повторюється день за днем.

І ось одного разу українець замовляє віскі, бере стакан, риється в кишені і витягує 5 доларів.

Бармен швидко цей папірець бере, мстиво усміхається, дістає два долари решти, йде в лівий кінець стійки, там кладе один долар, потім йде в правий кінець і там кладе другий.

Потім повертається і злорадно дивиться на українця.

Українець флегматично випиває віскі, витягає з кишені долар, кладе його перед собою й каже:

— Мабуть, візьму ще стаканчик!

Двоє ковбоїв заходять у салун і бачать рекламу: "Купуємо скальпи індіанців. Один скальп — $100".

Вони скочили на своїх коней — і в прерію. Женуть своїх коней щодуху — а жодного індіанця навколо. Вони злі вже, зморені. Раптом бачать — індіанець. Ковбої його пристрелили, скальп зняли й, оскільки вже вечоріло, напнули намета поруч і заночували...

Зранку прокидається один із ковбоїв, виходить з-під намету й, потягуючись, озирається довкола. Аж тут бачить — навколо їхнього намету в бойовому фарбуванні стоять близько двохсот індіанців: тетівки натягнуті, списи й томагавки підняті, люті обличчя... Ковбой кидається до намету — будить друга:

— Джо, прокидайся! Ми — мільйонери!