Алкашеві закортіло випити. Надворі глибока ніч. Всі магазини закриті.

Бачить — якась бабця з пляшкою стоїть.

— Бабцю, почому горілка?

— Сотня, синку. Захочеш ще — подзвони по цьому телефону.

Алкаш забрав пляшку, прибіг додому, відкрив, налив, випив...

Виявилось, що в пляшці була звичайна вода.

У люті чоловік хапає телефон, набирає номер, а там:

— Чергова водоканалу слухає...

Чоловік пізно повертається додому п'яний.

Дружина:

— Ти молоко купив?

— Ні, молококу я не пив.

Зустрічає п’яниця старезного діда:

— Скільки ж вам років, діду?

— Та всі сто буде.

— От якби я стільки прожив. Ото вже напився б горілки!

— Цікаво виходить: я тебе запросила, щоб ти випив за моє здоров'я, а ти хлебчеш вже п'ятий стакан!

— Вибач, але ти так погано виглядаєш!

— А давай що-небудь до чаю купимо?

— А ти чого б хотів?

— Ну, не знаю... Може, пива візьмемо?

— Точно, і скумбрії копченої.

Чоловік з похмілля біля дзеркала:

— Тут я, і там я...

Дзвінок у двері.

— Хто там?

— Я.

Чоловік здивовано:

— І там я...

П’ю медичний спирт, закушую докторською ковбасою, а здоров’я чомусь все гірше й гірше...

— Твій багато п'є?

— До зелених чортиків!

— А мій ще й з ними...

— Люба, я прийняв рішення — я кидаю пити!

— Як? Навіщо! Хто ж тепер називатиме мене красунею?!

– Тобі налити?

– Ні, я за кермом.

– А чого ж ти на машині приїхав? Залишив би її вдома.

– Поспішав. Боявся, що ви без мене пити почнете!