Сидить студент на тролейбусній зупинці і сумує. До нього підходить пенсіонерка і питає:

— Синку, чому такий сумний?

— Розумієте квиток загубив, — відповів студент, невесело.

— Так візьми мій, а я ще один придбаю.

— Дякую. Але в моєму квитку був обід загорнутий.

Іде жінка по вулиці. Дивиться в калюжі лежить мужик, повернула його туди, сюди, бруд обтерла. Дивиться — нормальний начебто б мужик. Думає — зараз зайду в магазин за хлібом і по дорозі назад заберу його собі. Виходить із магазина, дивиться — а мужика немає...

— От дурна, можна подумати три роки хліба не їла!!!

Що ти будеш робити коли станеш дорослою, як твоя мама?

— Сяду на дієту.

— Я хочу почути три найголовніші слова...

— Диваааан...

— О, так...

— Ноутбууук...

— Так! Так! Продовжуй! ..

— Їжааа...

— О боже! Як добре... Ти завжди знаєш, чого я хочу...

— Рабинович, ви чогось поїсти не маєте?

— Не їм...

У ресторані:

— Офіціанте, можна мені кави?

— Звідки я знаю, я ж не ваш лікар

— Тітко, з'їж цю цукерочку.

— Дякую, милий.

— Смачно?

— Дуже.

— Дивно, чому тоді і собака і кішка її весь час випльовували.

— Офіціанте, що роблять ці дві мухи в моєму супі?!

Офіціант надіває окуляри, дивиться деякий час і відтак обурено каже:

— Ні, ну геть, паскудники, знахабніли! Та вони там, по-моєму, кохаються!

Архітектори ховають свої помилки під плющем, господині під майонезом, а лікарі під землею.

— О! А ми вже весільний торт розрізали!

— Як розрізали? З нього ж теща повинна була вистрибувати!