— Коханий, вставай, я тобі кашу зварила.

— Із чого?

— Із пельменів.

Тиха українська ніч... Хутір... У двері окремої хати стукає п'яний чоловік

— Галю, відкрий...

— Йди геть, Миколо, я на тебе об 11-ій чекала, ти не прийшов.

(Тук-тук-тук):

— Галю, відкрий...

— Йди геть, паскудо, зараз 3я година, я вареників зварила, хату прибрала, а ти не прийшов!!!

(Тук-тук-тук):

— Ну Галю, відкрий...

— Я й горілки нагнала, й борщу зварила, а ти...

(Тук-тук-тук):

— Галю, аби ж ти знала, чим це я стукаю...

— Ну заходь вже, безцінний ти такий!

— Іди їсти кашу!

— Ти ж наче суп варила?

— Не твоє діло, що я варила.

— Що робиш?

— Їсти готую.

— Що готуєш?

— Начебто суп, а там подивимося...

Живеш разом з дружиною — пити щодня не можна. Живеш один — закушувати нічим.

Почала шукати дома справи, які я почала, але так і не завершила. Таким чином я знайшла й закінчила почату пляшку Мерло, пів пляшки Шардоне, пляшку джину, пів пляшки рому й коробку шок... ик... оладу.

— Їжте грибочки!

— Та я більше збирати люблю.

— Ну, хочете, я їх по підлозі розкидаю?

Порада господині:

Якщо ваш чоловік розкидав по кімнаті шкарпетки, то розлийте по кухні борщ.

Дочка вчиться на кухаря. Мати:

– А вам дозволяють їсти те, що ви приготували?

Дочка (крізь сльози):

– Нас змушують...

– Без їжі можна прожити місяць!

– Можна, а сенс?

– А без сенсу можна прожити все життя.