Телебачення — це такий рудиментарний архаїчний Інтернет, в якому лише пара сотень сайтів і дуже складно розміщати свої сторінки й коментарі.

Крім однієї одвічної жіночої проблеми — "Мені нема чого одягти!" з'явилася інша — "Мені нема чого поставити на аватарку!"

Фрази, за які ще років двадцять тому можна було потрапити в божевільню:

– Я буду в лісі, але ти мені зателефонуй.

– У мене вже рука замерзла з тобою розмовляти.

– Блін, не можу війти в пошту.

– Я тобі листа десять хвилин тому надіслав, ти отримав?

– Скинь мені фото на мило.

– Я другу світову за німців пройшов.

– Я не можу з тобою говорити, ти весь час зникаєш.

– Та там лише якихось двісті гігів.

На питання "Чи користуєтесь ви Інтернетом?" ствердно відповіли 100% українців.

Такий результат опиту, проведеного нещодавно в Інтернеті.

Новий різновид сполучених посудин. Через телевізор бруд вливається в голови, а через Інтернет виливається.

Професор на лекції:

— Число нервових волокон, що йдуть від ока, помітно менше ніж число рецепторів. Що це означає?

Голос з аудиторії:

— Невже JРЕG?

— Щось Гугл на запит "busіnаssmаn" всіляку нісенітницю видає...

— А що має видавати?

— Про бізнесменів щось.

— То ти й шукай про бізнесменів, а не про "людину-з-автобусом-у-дупі".

Він хотів налагодити відносини з тещею і вирішив замовити їй по Інтернету красиве модне плаття, але, як на зло, вона прокинулася якраз в той момент, коли він вимірював її рулеткою...

Програміст ніколи не підніметься на 12 поверх на ліфті, бо спочатку він натисне цифру (1) потом цифру (2), а потім шукатиме Еntеr.

— Що таке Тwіttеr?

— Це коли хочеться написати SМS, а нікому.