З розмови двох одеситок:

— Розо, навіщо ти стільки цукерок купила?

— На чорний день...

— Ти нівроку таки фразу придумала замість "пожерти вночі"!

Сьома прийшов зі школи й каже батькам:

— Мамо, тату, нам з математики задали скласти задачу!

Йде у свою кімнату, й за пів години повертається з задачею:

— Гуска важить 15 кілограмів, а свиня важить 100 кілограмів.

— Сьомочка, але ж у задачі має бути не лише умова, а й питання!

Сьома знову йде до себе. За пів години повертається:

— Гуска важить 15 кілограмів, а свиня важить 100 кілограмів. І шо?!

— Яке ваше улюблене друковане видання, Соломоне Абрамовичу?

— Ой, таки гроші!

Як говорила тьотя Циля: "Жінка була створена для того, шоб мужик не здох від щастя!"

— Розочко! Чи є в нас щось випити?

— Є. Чай є цейлонський.

— А щось міцніше?

— Ну, візьми новий пакетик.

Рабиновичу на дверях якась погань написала слово з трьох літер! Рабинович таки стирати його не став... а просто попереду приписав "Великий"!

І як одразу змінився зміст! Як виграшно почав виглядати надпис!

Пам’ятник на одеському цвинтарі.

На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:

"ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ"

І трохи нижче — маленькими літерами:

"Своїй дружині — Сарі".

— Розо, а ви таки знаєте, що я одружений? ..

— Ой, Ізю, я вас прошу: але ж не кастрований! ..

— Товаришу Рабинович, ви любите Батьківщину?

— Звичайно, люблю! Від усієї душі.

— А ви готові віддати за неї життя?

— Тобто?

— Ну, вмерти за неї ви готові?

— Ви мене, звичайно, вибачте, але хто ж тоді буде любити Батьківщину?

Посивілий Рабинович спостерігає за тем, як молода пара танцює "Ламбаду".

— І таки-так, нічого в них не вийде, доки вони не ляжуть.