Двоє євреїв, що весь час ворогують, зустрічаються в синагозі. Рабин каже до них:

— Сьогодні Йом Кіпур — день, коли треба просити один в одного прощення й миритись.

Вони потискають руки й один зворушено каже:

— Мойшо, я зичу тобі всього того, чого й ти мені зичиш.

— Хаїм, ти знову починаєш?!

У єврейській казці Ребе Гуд відбирав гроші в багатих і роздавав їх бідним, під невеличкий відсоток.

— Добрий вечір, Саро Абрамівно! Як ваш головний біль?

— Ой, пішов грати в карти...

– Абраме, не зрозумію, чому всі кричать: "Паваротті – талант! Ах, який голос!" Він же фальшивить і гаркавить.

– А ти що, був на його концерті?

– Та ні, але мені вчора Мойша по телефону наспівав.

— Розо, як тобі подобається моя нова сукня?

— Вибач, Саро, я поспішаю, мені зараз не до скандалів!

— Алло, покличте Мойшу до телефону.

— У нас Мойші немає!

— Що ви мені голову дурите?! Покличте Мойшу до телефону!

— Я вам кажу — в нас Мойші немає!

— Це телефон 4-10-52?

— Так.

— То що ж ви мені баки забиваєте?! Покличте Мойшу до телефону!

— У нас Мойші немає!

— А хто у вас є?

— У нас є Міхаїл!

— То покличте Міхаїла.

— Мойшо, тебе до телефону.

— Сарочка, золотце, ти не хочеш нам щось заспівати?

— Але ж, Абрашо, гості вже готуються йти.

— А мені видається, вони щось не дуже поспішають...

Рабинович посварився з Гольдманом. То йде Рабинович біля Гольдманового будинку й бачить Гольдмана, що дивиться у вікно.

– Що писок свій страшний висунув, – каже Рабинович із огидою. – Краще б сраку свою у вікно показав.

– То я таки вже показував, – відповів Гольдман, – та всі перехожі кажуть: "О, Рабиновичу, що це ви робите в Гольдмана? Ви ж із ним посварилися".

— Рабиновичу! Я надіслала твоє фото до клубу самотніх сердець...

— І що вони тобі відповіли?

— Вони прислали його назад... Написали, що їхні серця не настільки самотні...

— Абраме, чому у тебе з рота смердить?

— А що мені робити, якщо мені в душу нагадили?