Сваха розписує чесноти Рабиновича матері нареченої. І нарешті каже:

— Але він має одну маленьку ваду: заїкається.

— Що, завжди?!

— Та ні, що ви! Лише коли говорить.

Одеський дворик. Моня повернувся з риболовлі й скаржиться дружині:

— Все, Цилю, шоб я ще хоч раз поїхав із Льовою й Ньомою на риболовлю... Та ні за що!

— А шо трапилось?

— Ти таки собі уявляєш, які жлоби! Приїхали на риболовлю й домовились — хто перший рибу зловить, той ставить пляшку, а хто другий — купує закуску, й шо ж ти думаєш? Дивлюся, в Льови поплавець на дно пішов, а він, жлоб, сидить і ніби нічого не бачить. За пару хвилин у Ньоми так потягло, що аж вудилище зігнулось... а він ні телень... от скупердяї!

— Моня, а в тебе самого хоч клювало? — поцікавитись жінка.

— Цилечко, рибка моя... та що ж тобі таки сказати... я взагалі без наживи закинув!

Йдуть вулицею два єврея. Один важко зітхає. Другий запитує:

— У чім річ, Абраме?

— Ой, ось я оце йду на роботу, а до моєї Сари може прийти Зяма й переночувати!

— Що ви, Абраме! Тепер же день, він не зможе переночувати!

— Ой, ви таки не знаєте Зяму – такий може й удень переночувати!

Сидячи на задньому сидінні таксі, монашка зауважила, що водій поглядає на неї.

— Не хочу вас образити, — сказав він, — але я завжди мріяв поцілуватися з монашкою.

— Ну гаразд, — відповіла вона. — Але тільки, якщо ви — католик і не одружений.

Водій сказав, що так воно і є, і тоді монашка поцілувала його в губи довгим і пристрасним поцілунком. Чоловік прийшов в екстаз, але потім заплакав.

— У чому справа? — запитала монашка.

— Вибачте мене сестро, але я згрішив. Я збрехав Вам: я — одружений, і я — єврей.

— Та нічого страшного! Мене звуть Валєра, і я їду на маскарад...

— Йося, ти шо так довго виносив сміття?

— Циля! Я таки його продав.

Два одесити пішли в гості. Підходять до дверей. Один стукає ногою.

— Сьомо, але чому ти стукаєш ногою?

— Хай думають, що у нас руки зайняті подарунками!

— Рабинович, з твоєю Сарою спить вся Одеса, та щоб до неї потрапити, потрібно займати чергу, кинь її, навіщо потрібна тобі така дружина!

— Ти розумієш, якщо я кину її, то мені теж потрібно буде займати чергу.

Сидить чоловік вдома... Дзвінок у двері. Відкриває — на порозі єврей стоїть:

— Вибачте, це не ви витягли вчога з ополонки євгейського хлопчика?

— Ну я.

— А шапочка, вибачте, де?

— Фімо, що ти будеш на вечерю?

— Поклади мені ось цей шматочок білої риби.

— Але ж це сало?!

— Саро, а я що, запитую, як зветься ця риба?

— Ізю, в чому різниця між санкціями й антисанкціями?

— Пояснюю, Сьомо: санкції — це коли тебе хтось обісцяв; антисанкції — це коли ти сам собі пісяєш у калоші.