Рабинович посварився з Гольдманом. То йде Рабинович біля Гольдманового будинку й бачить Гольдмана, що дивиться у вікно.

– Що писок свій страшний висунув, – каже Рабинович із огидою. – Краще б сраку свою у вікно показав.

– То я таки вже показував, – відповів Гольдман, – та всі перехожі кажуть: "О, Рабиновичу, що це ви робите в Гольдмана? Ви ж із ним посварилися".

— Рабиновичу! Я надіслала твоє фото до клубу самотніх сердець...

— І що вони тобі відповіли?

— Вони прислали його назад... Написали, що їхні серця не настільки самотні...

— Абраме, чому у тебе з рота смердить?

— А що мені робити, якщо мені в душу нагадили?

Одеський дворик. Одна сусідка до іншої:

— Бело Мойсеївно, а шо це ви вже третій день не лаєтеся з чоловіком? Таки посварилися?

Дві товсті єврейки влізають у напхом-напханий трамвай, одна з переднього входу, друга — з заднього.

— Саро, — кричить одна з них, — тобі є на чому сидіти?

— Є!

— А чого ж ти стоїш?

— То місць немає!

— Ви звідки?

— З Ізраїлю.

— О, тоді вам дуже сподобається цей сир.

— Чому?

— На нього 30% знижка.

— Ізю, візьми дитину на футбол!

— Навіщо? Він іще маленький.

— Ну, а шо він верещить просто так!

— Абраме, я вже таки голову собі зламала! У Рабиновичів весілля, а в Шліберманів похорони. Й усе в один день. Таки шо ми вибираємо?

— Похорони.

— Чому?

— Усе те ж саме, тільки без подарунків.

Ізя дзвонить другу на хату, бере дружина:

— Альо!

— Софо, дай Монє!

— Ізя, я за ним заміжня вже 15 років, ти мені будеш вказувати давати Монє чи ні?!

— Рабиновичу, що там таке грюкнуло на кухні?

— Розо, зі мною трапилось осяяння: я бачив майбутнє!

— І що там, у майбутньому?

— Ми купуємо нову цукорницю.