Подивився погоду по телевізору: симпатична така блондиночка, зубки рівненькі, впевнена трієчка, талія на місці, плаский животик, округлі сіднички, стрункі ніжки... Коротше, тепер треба десь подивитись про температуру й опади.

Говорять дві подруги:

— Учора йду ввечері додому, заходжу до під'їзду – каже одна, – а там маніяк!

— Ой, жах який!

— Ось-ось, він теж так сказав!

На обурене питання вчителя "А ти голову дома не забув?" син різника з єхидною посмішкою поліз у портфель...

— Як баги розмножуються?

— Та... програмісти з ними по ночах трахаються...

Я другий десяток років займаюся боксом. Дружина — кікбоксингом. Ми не сваримося. Нам страшно.

Дівчина хлопцеві:

— Шановний, Ви перевищили граничні межі просторового континууму.

— Що?!

— Руки прибрав, швидко!

— Мамо, мамо, а що це за риба така, секретарка називається?

— Так це не риба...

— Як не риба, тато дяді Колі казав, що на рибалці три дні свою секретарку жарив!

— Лікарю, мій хлопчик наївся піску. Я дала йому багато води, а що тепер?

— Стежте щоб він не підходив до цементу.

Зустрічаються дві подруги, одна іншу запитує:

— Марусю, ти що, вагітна знову?

— Так.

— Від кого???

— Та колишній чоловік приходив вибачатися, що кинув мене одну із двома дітьми.

У дядька Миколи був кнур. Захотів кнур якось свинку — хвіст трубою. Везти треба на сусідній хутір. Дружина Марія питає:

— А як кнура на побачення повезеш?

— Так у коляску мотоцикла посаджу й усе!

— У яку коляску — на переїзді копи і днюють і ночують!

— А, дурниця! Надягну на нього шолом, простирадлом замотаю — і не помітять!

Одягли кнуру шолом, запхали в коляску (важкий, сволота! ) і повезли до мадам.

Усе минулося якомога краще — і люди, й свині були дуже задоволені. Наступного ранку кнур знову не в гуморі, хвіст трубою. Дружина й каже:

— Ну що, Миколо, треба знову його везти!

Одягли шолом, замотали простирадлом, повезли. Знову все добре! І так весь тиждень. Господар із жінкою уже вимотані — натерпілися зі свинями!

Ранком чоловік просить дружину:

— Маріє, вийди на двір, що цей кровожер робить? Знову, мабуть, хвіст трубою?

Та пішла. Повертається.

— Ну що? Як хвіст?

— Колю, про хвіст не знаю... Але він вже вдягнув шолома й у колясці сидить!