— Як я тебе впізнаю?

— Я буду в синіх джинсах, зріст приблизно 165, вага 54...

— Добре, а я буду в світлій куртці з вагами і рулеткою.

Мій дядько, скільки я себе пам’ятаю, працював чоботарем.

І скільки я себе пам’ятаю, все кепкував із нього на тему "Чоботар без чобіт".

Я виріс і став гінекологом.

Тепер з мене кепкує мій дядько.

Молодий хлопець в кафе п'є каву і дивиться на красиву дівчину за сусіднім столиком. Нарешті вирішує підійти:

— Дівчина, а можна до вас присісти?

Дівчина на все кафе:

— Так не буду я з тобою спати!

Люди пообертались, заусміхалися. Хлопець почервонівши повертається до свого столика. Тут до нього підсідає ця ж дівчина.

— Ви, звичайно, вибачте, але справа в тому що я психолог і пишу дисертацію на тему "Поведінка різних типів людей в неадекватних ситуаціях".

Хлопець, раптово, на все кафе:

— Що! Двісті баксів?!

— Добридень, у вас є в продажу вітровки або штормівки?

— Ні, у нас лише ураганки і цунамки.

Дружина чоловікові:

— Тебе викликають до школи. Наш син знову розбив вікно.

— Господи! І скільки в них там вікон?!

Цукор-пісок в пропорції 1: 1

Дружина чоловікові:

— Я до сусідки на 5 хвилин, а ти через кожні 15 хвилин помішуй кашу!

Весілля:

— Вінчаються раб Божий Віталій і страх Божий Наталія.

Секретарка звільняється з роботи і наприкінці говорить шефові:

— Я зі своїмі двома університетами (поправляє груди), вузькою спеціалізацією (проводить по талії) і широким світоглядом (гладить попку) скрізь найду собі роботу. А от ви зі своїм м'яким характером (показує середній палець і згинає його) ні з ким не спрацюєтесь!

— Із Новим роком! Як минув старий?

— І добре, й зле.

— А що добре, що зле?

— Теоретично все добре, а практично все зле.