— Доню! Цей же хлопець косоокий, кульгавий і лисий, не виходь за нього!

— А мені красень і не потрібний!

— Та я не про те: пошкодуй його, йому й так від життя дісталось.

Телефоную їй і кажу— мовляв, так і так, люба, мій бізнес накрився...

Приїжджаю додому, а її вже і сліду нема, і речі свої забрала. Ну і не треба! Навіщо мені жінка без почуття гумору?

Божевільні грають у війну. Один іншого б’є по голові дошкою.

Переляканий лікар запитує:

— Тобі не боляче?

— Ні. Я ж у танку.

Одного разу я дуже зморився й тепер не можу назад відпочити.

— Любий, я хочу бути як швейцарський годинник: дорогою, бажаною, і щоб мене носили на руках!

— А ти пам’ятаєш, що швейцарські годинники ніколи не ламаються?!

— Зараз погодую тебе, мій хороший.

— Спасибі люба, я не голодний.

— Я не тобі, я коту.

Приходить Вовочка в школу, голова забинтована.

— Що сталося?

— Сеча в голову вдарила.

— А синець під оком від чого?

— А ви думаєте, горщик мимо пролетів?

— Абраме, чому ти плачеш?

— Був у зубного. Рвав зуби.

— Ай, сердега. І скільки ж він вирвав?

— Двісті баксів.

Хлопець учить дівчину водити машину:

— Я тобі сказав: гальмуй, а ти що зробила?

— Я почала гальмувати, але у мене щось не вийшло...

— Так, правильно: ти почала гальмувати, а треба було натиснути на гальмо!

— Лікарю, розумієте, жінка мені зраджує, я це точно знаю, але от роги чомусь не ростуть...

— Та ні, це ж такий образний вислів. Вони й не мають виростати.

— Ху, слава богу, а то я вже було подумав, що мені кальцію бракує...