— Мамо, мамо, а що це за риба така, секретарка називається?

— Так це не риба...

— Як не риба, тато дяді Колі казав, що на рибалці три дні свою секретарку жарив!

— Лікарю, мій хлопчик наївся піску. Я дала йому багато води, а що тепер?

— Стежте щоб він не підходив до цементу.

Зустрічаються дві подруги, одна іншу запитує:

— Марусю, ти що, вагітна знову?

— Так.

— Від кого???

— Та колишній чоловік приходив вибачатися, що кинув мене одну із двома дітьми.

У дядька Миколи був кнур. Захотів кнур якось свинку — хвіст трубою. Везти треба на сусідній хутір. Дружина Марія питає:

— А як кнура на побачення повезеш?

— Так у коляску мотоцикла посаджу й усе!

— У яку коляску — на переїзді копи і днюють і ночують!

— А, дурниця! Надягну на нього шолом, простирадлом замотаю — і не помітять!

Одягли кнуру шолом, запхали в коляску (важкий, сволота! ) і повезли до мадам.

Усе минулося якомога краще — і люди, й свині були дуже задоволені. Наступного ранку кнур знову не в гуморі, хвіст трубою. Дружина й каже:

— Ну що, Миколо, треба знову його везти!

Одягли шолом, замотали простирадлом, повезли. Знову все добре! І так весь тиждень. Господар із жінкою уже вимотані — натерпілися зі свинями!

Ранком чоловік просить дружину:

— Маріє, вийди на двір, що цей кровожер робить? Знову, мабуть, хвіст трубою?

Та пішла. Повертається.

— Ну що? Як хвіст?

— Колю, про хвіст не знаю... Але він вже вдягнув шолома й у колясці сидить!

— Шлюб — не така вже й погана річ!

— Твоя правда. Важко тільки перші тридцять років, а далі звикаєш...

Продаються кошенята. Недорого. 50 гривень відро.

— Беріморе, а що це хлюпає в мене в черевику?

— Вівсянка, сер!

— А, що вона там, власне кажучи, робить?!

— Хлюпає, сер!

— Я хочу бухати й трахатись! Трахатись і бухати!

— Але ж тобі тільки 11 рочків...

— От гімно...

Ворог відрізняться від друга тим, що завжди тобі скаже правду в очі, а друга попередньо треба напоїти.

Жінки витрачають гроші з розумом!

У результаті — ні розуму, ні грошей.