— Неймовірно, ваш син вже в три роки читає газети!

— Якби ж то! Він одно тільки кросворди розгадує.

— Я купив шотландську вівчарку, і вона так сильно сусідів лякає...

— Що, голосно гавкає?

— Вона взагалі не гавкає! Але ця картата спідниця і волинка...

— Уявляєш, у нашому цирку в вольєрі для хамелеонів встановили світломузику.

— Ну і що?

— Всі хамелеони збожеволіли.

— Знову жерти хочеться.

— Вший собі в шлунок капсулу.

— Ага. З їжею.

— Алло, Петре, що тобі сьогодні приготувати на вечерю?

— Устриць у нормандському соусі, Натусю!

— Ну що ж, пельмені так пельмені...

— Добрий день, куме, що п'єте?

— Українське мохіто.

— Ром та м'ята?

— Та ні, горілка та петрушка.

— Путівка в санаторій для моєї дружини обійшлася дорого, але окупила себе.

— Що, дружина вилікувалася?

— Вона не повернулася.

Лікар каже пацієнту:

— Ви вчасно до мене прийшли.

— Що таке, лікарю? У мене щось дуже серйозне?

— Ще один день — і ви б видужали самі.

В одному київському під’їзді знайшли хлопчика, вихованого інтелігентами. У дитинстві він слухався маму й тепер не вміє пити, битись і нецензурно висловлюватись. Навряд чи він зможе адаптуватись у сучасному динамічному суспільстві.

Жінка — подрузі:

— Я йому й кажу, що не зраджую, а він вперся рогами й не вірить!