Лаштується їжачок іти в справах. То одне кладе до сумки, то інше. Потім узяв рушницю, поглянув на неї й вистрелив собі в ногу. Ногу якось забинтував, лежить і думає: зате не помер.

Приходить жінка до батюшки на сповідь.

— Грішила?

— Грішила, батюшко...

— Скільки разів?

— П’ять...

— Прочитай п’ять разів "Отче наш", десять разів "Богородицю" й постав свічку за п’ять гривень...

Наступна підходить.

— Грішила?

— Грішила, батюшко...

— Скільки разів?

— Три з половиною...

— Гм-м-м-м... То йди, догріши. Потім прийдеш. Не розуміюсь я на тих дробах...

Маркетинговий відділ заводу "Олімп" провів опитування споживачів: "Якою має бути горілка? ". Загальний висновок із результатів опитування: "Горілка має бути"

Вчора на митному переході Краковець була накрита величезна партія наркотиків! А то дощі, осінь все таки. Намокнуть ще...

Прийшов додому, а на столі записка:

— "Любий! Терміново поїхала погостювати на тиждень до мами."

Швиденько збігав до сусідки і запросив її попити чайку з шампанським. І тут, коли вже були в ліжку, згадав, що сьогодні — 1 квітня...

Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.

Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:

— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.

Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:

— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.

Я міг би стати космонавтом, але зустрів її... і став алкоголіком.

— Абраме, навіщо ти пускаєш чутки про те, що в могилі твоєї тещі начебто закопаний скарб?

— А шоби їй і там спокою не було!

Пенсіонер йде повз школу і бачить, що поруч з нею стоїть екскаватор — явно з метою знесення старої будівлі, і на нього тут же нахлинули спогади.

Він підходить до молодого водія екскаватора і каже йому:

— Синку, а я ж колись у цій школі вчився. Стільки років пройшло, а до цих пір не можу забути. Ти навіть не уявляєш, які спогади у мене з нею пов'язані...

— Діду, це, звичайно, все дуже зворушливо, але мені треба працювати.

— Почекай. Не відмов старому в одному проханні. У мене ж є одна мрія, пов'язана з цією школою.

— Ну і? ..

— Дай і мені по ній пару раз звизданути!

— Ой, які у вас гарні трійнята... Як ви так філігранно копії зробили?

Чоловік, сердито:

— Трафарет показати?