У коридорі лікарні сидить жінка з хлопчиком, який наминає морозиво.

Лікар, що проходить мимо, не залишається байдужим:

— Хлопчик, не їж так багато холодного морозива. Пукнеш — ноги відморозиш!

Кожен чоловік має цінувати ці чарівні й щасливі моменти тиші й спокою, доки ця ненормальна, що спить поруч, іще не прокинулась.

Дівчинка пише домашній твір про свою родину. Питає у матері:

— Мамо, мене лелека приніс?

— Звичайно, донечко.

— А правда, що тебе теж лелека приніс?

— Правда, донечко.

— А бабусю?

— Її теж лелека приніс.

Дівчинка пише: "У нашій родині три покоління жінок не мали нормальних пологів".

Ковбой на коні піднімається по сходах в готель.

— Що Ви робите? — гнівається портьє. — По сходах ходити з тваринами заборонено!

— А що робити? — виправдовується ковбой. — В ліфті її починає нудити!

Один простий сільський хлопець уперше потрапив у місто.

На залізничній платформі хтось наступив йому на ногу й сказав: "Вибачаюсь". Відтак він попрямував до готелю, але там хтось знову штовхонув його й сказав: "Вибачаюсь!" Потім він пішов у кіно, й хтось майже збив його з ніг зі словами: "Вибачаюсь".

Тоді цей хлопець вигукнув:

— А це класно, бо ми в селі й не знали такого виверту. Роби все, що тобі заманеться, кому завгодно й знай вибачайся!

І він затопив кулаком в обличчя чоловіку, що проходив повз нього, й сказав:

— Вибачаюсь!

На сповіді:

— Пасторе, я згрішив. Моя дружина поїхала на вихідні в село, а я... зрадив їй з іншою.

— Скільки разів?

— Скільки разів! Та послухайте, пасторе, я ж прийшов сповідатися, а не хизуватися!

Російський турист ходить із гідом по Львову:

— У вас тут усе таке маленьке, затиснуте. От цей будинок, наприклад, в Москві був би разів у десять більшим.

— Звичайно, це ж психіатрична клініка!

— Цього борщу треба було зварити літрів сто, — каже чоловік дружині.

— Він так тобі сподобався?

— Ні, але тоді б він не був такий солоний.

Маленький хлопчик написав Діду Морозу:

— Пришли мені, будь ласка, братика.

Дід Мороз відповів:

— Без проблем. Пришли мені свою маму.

Вчитель запитує учнів:

— Діти, скажіть, скільки буде 7х7? Ну скажи, Вовочка.

— Я не чую, Іван Миколайович.

Вчитель підходить до Вови ближче і запитує:

— Скільки буде 7х7?

— Не чую, Іван Миколайович.

— Обманюєш. А ну давай поміняємося місцями.

Вовочка заходить за вчительський стіл і запитує:

— Іван Миколайович! Коли ви перестанете ходити до моєї мами?

— Ти диви! І справді не чути з цієї парти...