Блондинка скаржиться подружці:

— А він мені каже, що зі мною не цікаво, що мені потрібно поповнити свій силікон. Все йому мало!

— Дурепо, не силікон, а лексикон.

Чоловік поїхав у відрядження. Жінка, як належить, привела коханця. Через десять днів лунає дверний дзвінок. Жінка (з жахом у голосі):

— Чоловік!

Коханець (із полегшенням):

— Ну, нарешті!

Синоптикам, які навчилися уміло маніпулювати словом "місцями", удалося досягти практично стовідсоткової точності прогнозів погоди.

У барі сумний чоловік замовляє чарку за чаркою.

Урешті решт бармен не витримує й питає:

— Щось трапилось?

— Із жінкою посварився. Вона обіцяла місяць зі мною не розмовляти.

— Отаке... Уявляю, як тобі важко.

— Та й не кажи! Сьогодні останній день.

— Озвись! — закричав турист, потрапивши до печери з гучною луною.

— Озвись! — відлунила печера. —. звись! .. вись, ... ись! ... , сь! ..... м’який знак!

Збори в колгоспі ювілейного року:

— За видатну роботу в полі товариш Іванова нагороджується мішком зерна! (оплески).

— За видатну роботу на фермі товариш Петрова нагороджується мішком картоплі! (оплески).

— За відмінну громадську роботу товариш Сидорова нагороджується повним зібранням творів Леніна! (оплески, сміх, вигуки: "Так їй, курві, й треба!")

Викладач — викладачеві:

— Але й студенти мені попалися тупі! Пояснюю теорему — не розуміють. Пояснюю вдруге. Не розуміють! Втретє пояснюю. Сам вже зрозумів. А вони не розуміють...

Чоловік довго сперечається з жінкою з якогось дрібного приводу, потім, змучений, здається й каже:

— Гаразд, нехай буде по-твоєму.

— Пізно, — каже дружина, — я вже передумала.

Напис в маршрутці в Києві:

Шановні ЗАЙЦІ!

Шапки-невидимки, куплені на Деміївськомі ринку, прострочені!

Водій вас бачить!

Передаємо за проїзд!

— Який ти безсовісний! Варто тобі побачити привабливу дівку, як ти забуваєш, що одружений!

— Навпаки, люба! Саме тоді я про це й згадую!