Прибігає якось кум до кума з пустими відрами та й каже:

— Швидко, куме, дайте води набрати.

— Та бери.

Через 5 хвилин прибігає знову:

— Куме, дайте води дуже треба.

— Ну бери.

Прибігає кум третій раз:

— Куме, дайте води, ну вже останній раз...

— Та бери, мені не жалко, але скажи для чого тобі?

— Та там теща впала в криницю по шию в воді...

До Японії приїхали українські туристи. Їх за звичаєм повезли на кладовище, і вони дуже здивувалися написам. "Громадянин Осака, народився в 1905 році, помер у 1950. Жив один рік", "Громадянин Осахара, народився в 1920 році, помер у 1940. Жив п’ять років". "Чому такі невідповідності?" — запитали українці. Японці пояснили, що в них часом життя вважається тільки той період, коли людина жила по-людськи. Тоді один українець каже іншому: "Василю, як я помру, то ти напиши, що я зовсім не жив".

Оголошення.

"Родина з п’яти студентів винайме кімнату. Або ліжко. Або кут у ліжку."

Біля ранчо зупинилось стадо баранів і витріщилось на ворота.

— Чому це вони дивляться? — спитали в пастуха. — Адже ворота старі?

— Барани нові.

Як відрізняються жінки у віці 8, 18, 28, 38, 48 і 58 років?

8 років — Укладаєш її в ліжко й розповідаєш їй казку.

18 років — Розповідаєш їй казки, щоби вкласти її до ліжка.

28 років — Щоби вкласти її в ліжко, вже не треба навіть казок.

38 років — Вона розповідає тобі казки, щоби вкласти тебе в її ліжко.

48 років — Вигадуєш їй казки, щоби тільки не лягати з нею до ліжка.

58 років — Не вилазиш із ліжка цілими днями, щоби тільки не вислуховувати, як вона вигадує тобі казки.

— Лікарю, хворий з шостої палати оголосив себе Цезарем і рветься громити карфагенян.

— У гамівну сорочку його!

— А з восьмої говорить, що він Дон Жуан...

— А цього — в гамівні штани!

Не слухай інших, дівчинко. Ти найкрасивіша. В своїй ваговій категорії...

Кенгуру-тато:

— Дорога, а чи не завести нам ще одну дитину?

Кенгуру-мама:

— Ти забуваєш, що мати більше двох дітей нам просто не по кишені!

Учителька на уроці:

— Діти, назвіть єдиного звіра, якого боїться лев. Миколка, не роздумуючи:

— Левиця, Маріє Петрівно!

У магазині:

— У вас фанера є?

— Вам для господарства?

— Ні, над Парижем політати!