Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.

Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:

— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.

Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:

— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.

Я міг би стати космонавтом, але зустрів її... і став алкоголіком.

— Абраме, навіщо ти пускаєш чутки про те, що в могилі твоєї тещі начебто закопаний скарб?

— А шоби їй і там спокою не було!

Пенсіонер йде повз школу і бачить, що поруч з нею стоїть екскаватор — явно з метою знесення старої будівлі, і на нього тут же нахлинули спогади.

Він підходить до молодого водія екскаватора і каже йому:

— Синку, а я ж колись у цій школі вчився. Стільки років пройшло, а до цих пір не можу забути. Ти навіть не уявляєш, які спогади у мене з нею пов'язані...

— Діду, це, звичайно, все дуже зворушливо, але мені треба працювати.

— Почекай. Не відмов старому в одному проханні. У мене ж є одна мрія, пов'язана з цією школою.

— Ну і? ..

— Дай і мені по ній пару раз звизданути!

— Ой, які у вас гарні трійнята... Як ви так філігранно копії зробили?

Чоловік, сердито:

— Трафарет показати?

Новий орбіт зі смаком хвої!!! Тепер дійсно хвойовий смак!!!

— Дівчино! Можливо, я помиляюсь, але мені здається, що ви неприступна фортеця!

— Це залежить від того, яким калібром ви спробуєте її атакувати...

— Я дуже люблю жартувати. Ось так збираємося ми з колегами за одним столом і жартуємо, жартуємо...

— А де ви працюєте?

— Депутатом, в Раді.

Оголошення в поліклініці:

"Всіх, хто зрозумів сенс життя, психіатр приймає позачергово."

Один хасид закохався в українку. Зістриг пейси, змінив сурдут на вишуканий костюм. Відпустив маленькі вусики, купив букет квітів і пішов на побачення. Тут із-поза рогу вискочила машина й збила його. Коли він постав перед богом, то звернувся до нього з жалібним докором:

— Господи! За що?! Я ж так у тебе вірив! Дотримувався усіх твоїх заповідей!

І почув у відповідь:

— Ой, Мойше, це ти? А я тебе не впізнав!