У ювелірний магазин потрібна прибиральниця для витирання слюней з вітрини.

— А я з новою дівчиною познайомився!

— Гарна?

— Не те слово!

— Страшна?

— О! Те слово!

— Синку, підійди до дідуся, — каже батько. — Не соромся, сміливіше.

— Тату, а він не вкусить? Бабуся в листах його кровопивцею називала...

Сидить чоловік в інтернеті. Раптом чує приглушений голос дружини:

— Ні, ні, милий, сьогодні не можу, давай зустрінемося завтра.

Тут же вбігає в кімнату дружини:

— Ти по телефону говорила?!

— Ні. Я читаю жіночий журнал, стаття цікава, в ній 50 фраз які треба голосно прочитати вголос, типу: "дорогий, викинь будь-ласка сміття", "коли ти нарешті приб'єш гардину?"... І тут же говориться, що зайнятий своєю справою чоловік почує лише сказану напівпошепки п'ятдесят першу. І таки не брешуть...

— Доброго дня! Перепишіть на мене свою квартиру.

— Що?!

— Ой, вибачте, не з того почав... Чи вірите Ви в Бога?

— Любий, ну чому, коли сусід свою жінку фотографує, вона схожа на Софі Лорен? А коли ти мене — виходить якась бомжиха, хоч зараз у тюрму сади!

— Бо сусід закінчив операторський факультет, а я — кафедру судової експертизи й криміналістики при академії МВС!

Дорогий Санта! Все, що я хочу на Різдво – це твій список дівчаток, які себе погано вели...

— Лікарю, я ж не помру? .. і чому ви на мене так дивитесь?

— Санітаре, щось я сьогодні зморився. Зашивайте без мене, бо мені вже здається, що зі мною трупи говорять.

— Дівчина, вас вже запросили на наступний танець?

— Ой, ні ще. Я вільна!

— Потримаєте тоді мій кухоль пива...

Двоє мисливців пішли на вепра. Наступного дня один із них повертається, ледве пересуваючись із тушею вепра на плечах. Побачивши, що його товариш відсутній, мешканці села запитують:

— Петре, а де Семен?

— Та йому стало зле, він упав, в двох кілометрах звідси валяється.

— Як, ти покинув Семена й потягнув вепра?!

— Ну, Семена ж ніхто не вкраде!