Зять проводжає тещу на вокзалі.

— Коли відходить мій поїзд? — запитує теща.

— Через три години, десять хвилин і тридцять сім секунд.

— Дівчинко, як тебе звуть?

— Жучка.

— А чому таке дивне ім’я?!

— Батьки собачку хотіли...

Старий Запорожець зупинився за 7 міліметрів від нового Бентлі. Серце водія Запорожця зупинилося за 2 метри від Бентлі.

Черговий по роті днювальному солдату:

— Генерал не приходив?

— Ні.

— Якщо прийде, терміново повідом мені.

І так декілька разів. В роту заходить генерал. Днювальний:

— Ти часом не генерал?

— Ну я.

— Ти де скотина ходиш? Тебе сержант вже дві години шукає!

— У нас найбільш екстремальний місяць — січень! Новий Рік, Різдво, Старий Новий Рік...

— А навіщо нам Старий Новий Рік?

— Це контрольний: в печінку!

Один приятель скаржиться іншому:

— Ну що за день... Зранку машину розбив, а тепер ще й ковпачок від флешки загубив...

З життєвої мудрості діда Опанаса:

– Погано знати багато жартів: коли треба – не згадаєш, а коли хтось розповідає – не смішно.

Тільки справжній джентльмен поступиться місцем жінці, щоб потім всю дорогу зверху дивитися на її декольте.

— Блондинки! Якщо волосся біля коріння чорніє — значить мозок ще чинить опір.

Вирішили синоптиків розстрілювати за те, що жоден їхній прогноз не справджується. Привели на площу. Народ виявляє цілковите схвалення. Барабанний дріб. І раптом чоловік із натовпу кричить:

— Стривайте! Не слід їх розстрілювати! Ними ще можна скористатись!

Головний суддя (з сумнівом):

— Ви гадаєте? Що ж ви пропонуєте?

— Повішаймо їх! Нехай хоч напрямок вітру показують!