Всі теми
Розмовляють дві подружки:
— Пощастило тобі, — каже одна. — Такого чоловіка, як твій, треба пошукати. Я б його на руках носила.
— Я і ношу.
— Куди?
— З буфету додому.
Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони простити своїх ворогів. Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик провадив іще хвилин двадцять, а відтак повторив своє питання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик читав проповідь іще п’ятнадцять хвилин, і знову запитав, чи готові вони простити своїх ворогів. Зморені прихожани відповіли одностайно, й лише одна літня дама утрималась.
— Місіс Джонсон, ви не готові простити своїх ворогів?
— Я не маю ворогів, — відповіла стара.
— Це дивовижно! А скільки вам років?
— Дев’яносто три.
— Місіс Джонсон, будь ласка, вийдіть наперед і розкажіть нам, як людина може дожити до дев’яносто трьох років, не маючи при цього жодного ворога.
Маленька мила бабуся повільно вийшла в центр храму, обернулась до прихожан і сказала:
— Це елементарно. Я просто пережила цих виродків.
Пристойна жінка завжди зашаріється, розповідаючи непристойного анекдота.
— Для мене в дитинстві авторитетом був татів чорний пояс.
— По карате?
— Ні. По дупі.
Жіночу логіку зрозуміти легко, достатньо навчитися грати в більярд кубиками.
— Професоре, можна я буду відповідати без підготовки?
— Дозвольте, шановний, але ви вже більше двадцяти хвилин готуєтеся!
— Так, але я однаково так нічого й не згадав.
— Що може жінка зробити з нічого?
— Зачіску, салат і трагедію.
Мати збирає сина в похід:
— Ось тобі рюкзак, я поклала хліба, масла і кілограм цвяхів.
— Навіщо?
— Ну як же... хліб намастиш маслом і з"їси...
— А цвяхи?
— Ну от же вони, я ж поклала!
— Дружина мене вже дістала! Цілими днями — одне й те ж: "Дай грошей! Дай грошей!"
— А навіщо їй стільки?
— Не знаю. Я ще жодного разу не давав.
Дружина чоловікові:
– У мене для тебе дві новини: добра і погана.
– Ну і які ж?
– Я від тебе йду.
– А погана яка?