Чоловік — дружині:

— Люба, ти знаєш, коли я вранці поголюсь, почуваюсь на десять років молодшим.

— Та невже? А чи не міг би ти тоді голитись увечері?

Ніч. Чоловіка вдома немає, дружина в істериці. Раптом дзвінок у двері, дружина відчиняє, а там чоловік із посмішкою, квітами і тортиком.

— Любий, що це з тобою? Це мені?

— Тобі, люба, тобі. Пішли в спальню?

— Так одразу? Ти давай чайок із тортиком, а я поки що квіти поставлю.

— Потім, усе потім! Пішли в спальню!

— Любий, я...

— Пішли ж, ну...

— Ну не можу я, розумієш, у мене критичні дні!

— Та що ви всі, змовились, чи що?!

— Я вчора пішов на нудистський пляж, так у мене щелепа до колін відвисла.

— Що, так здивувався?

— Ні, так прикривався.

Два старі приятелі, успішні бізнесмени, випадково зустрілись на прийомі.

— Привіт, як справи?

— Та, якщо чесно, не дуже. Річ у тім, що моє підприємство згоріло до тла, і я от узяв відпустку, думаю поїхати до Франції за рахунок ста тисяч страховки.

— Ну, треба ж такий збіг! А моя фірма загинула під час повені, і я отримав майже мільйон страховки.

Після хвилинного мовчання перший нахилився до другого і запитав:

— Слухай, а як ти влаштував повінь?

— Привіт, Толяне! Де ти так засмаг?

— На нудистському пляжі.

— А чому кола білі навколо очей?

— Від бінокля.

Хлопець і дівчина після бурхливої ночі. Хлопець збирається йти і раптом біля виходу бачить фотокартку чоловіка.

— Люба, хто він?

— Давай не будемо про це.

— Я ж тебе так кохаю, довірся мені, я все зрозумію.

— Ну гаразд, це я в минулому...

— А я ось одружився нещодавно. Із жабкою. Так от, ударилась вона об землю і перетворилась на прекрасну царівну.

— Білявка?

— Ага.

— Гарна?

— Ага.

— Розумна?

— Та як сказати... Дуже вдарилась.

Дехто вважає, що у нього добре серце, хоча насправді у нього слабкі нерви.

Парадокс. Чим більше у вагоні метро бомжів, тим він вільніший.

Дитинство — це час, коли не думаєш матом.