— Я можу одночасно думати про десять речей!

— А якщо горілки випити?

— Тоді тільки про дев’ять.

— А що ж так?

— Так горілка ж випита... Навіщо про неї думати!

— Мамо кажуть що я ненормальна...

— Хто каже?

— Мухи!

— Петя, читай завдання!

— Я буквар забув.

— Візьми в товариша.

— Я з чужого читати не вмію.

— Діти, — звернулася вчителька до класу, — сьогодні ввечері буде повне затемнення місяця. Це явище дуже рідкісне і я сподіваюся, що ви його подивитесь. Запам'ятайте, початок о двадцятій п'ятнадцять.

— А на якому каналі?

— Скажи, як називається людина, що все ще говорить, коли його ніхто вже давно не слухає?

— Вчитель, Марія Григорівна!

Маленький син лікаря поїхав з батьком на машині, а потім розповідав приятелям:

— Спочатку тато обганяв усі машини, а потім нас наздогнав якийсь дядько на мотоциклі. Він зупінив нас і виписав татові рецепт.

— Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець...

— Це — моя дочка

— Пробачте, я не знав, що ви — її батько

— Я не батько, я — мати.

Хлопчик уважно дивиться, як напувають водою корову, потім говорить із осудом:

— От так молоко водою розбавляють...

Розмовляють два батьки:

— Ну, як тепер справи у твого шибеника в школі?

— Уже краще. Але на батьківські збори ходжу поки що під чужим ім'ям.

— Тихіше! — говорить вчитель. — Щоб чутно було, як муха пролетить

Усі відразу замовкають. Через хвилину Петя, утративши терпіння, пошепки запитує:

— Іван Степанович, а коли ж ви муху випустите?