— А ти хто за професією?

— Ландшафтний дизайнер.

— Прикольно! А що це таке?

— На бульдозері працюю.

— Чула, ти вийшла заміж? Ну і як чоловік, красень?

— Та ні.

— Він що, багато заробляє?

— Не дуже.

— Значить, у ліжку...

— Та ні, нічого особливого.

— То що ж ти в ньому знайшла?

— Він не грає в танчики!

— Ох, щаслива!

Тоне корабель. Паніка.

Капітан на голові все волосся вже вирвав. А боцман ходить спокійно, руки в брюки. До нього матрос підбігає і питає:

— Товаришу боцман, корабель тоне, капітан все волосся на голові вирвав, а ви спокійні, як удав! Та ще й руки в брюки!

— Слухай, синку, а яка різниця в якому місці волосся рвати?!

Ну зовсім уже знахабніли! Тепер почали показувати рекламу й уві сні.

Білявка:

— Коли я починала свою кар’єру, я не мала нічого, окрім власного розуму!

— Так, нині багато хто починає з нуля.

— Рядовий Іванов! Чому не поголилися?

— Товаришу прапорщик, я бороду відрощую.

— Гм. Цього я вам заборонити не можу, але тільки цим треба займатися в особистий час, а в строю ви повинні бути голеними!

Зустрічаються двоє друзів:

— Що це з тобою сталося?

— Дружина покинула...

— То візьми пляшку і втопи горе в горілці.

— Ні, не вдасться...

— Що, грошей нема?

— Гроші є... Горя нема!

Психоаналітик:

— Ви знаєте, колего, моя знайома боїться темряви. Я намагався її переконати, що нічого страшного там немає. Але вона навела свої аргументи — і тепер я боюся темряви також...

У дворі сидять бабусі. Тут зупиняється джип, з якого виходить реальний пацан, та й каже:

— Чого розсілися, старі відьми, в натурі?

Одна з бабусь каже:

— Чого ж ти, синку, на нас кричиш? От я своєму онуку поскаржусь, він тобі задасть чортів!

— Що?! Якому онуку? Він що, конкретний пацан? Тоді нехай приходить завтра сюди на стрілку.

— Добре, передам.

На другий день приїхали джипи з братвою.

— Ну що, стара, де твій онук?

— Та десь тут. А де — хто ж його знає, він же в мене снайпер.

— У мене Меrсеdеs — один комфорт.

— У мене ВМW — один відпочинок.

— А в мене маршрутка — один, передайте.