З життєвої мудрості діда Опанаса:

– Погано знати багато жартів: коли треба – не згадаєш, а коли хтось розповідає – не смішно.

Тільки справжній джентльмен поступиться місцем жінці, щоб потім всю дорогу зверху дивитися на її декольте.

— Блондинки! Якщо волосся біля коріння чорніє — значить мозок ще чинить опір.

Вирішили синоптиків розстрілювати за те, що жоден їхній прогноз не справджується. Привели на площу. Народ виявляє цілковите схвалення. Барабанний дріб. І раптом чоловік із натовпу кричить:

— Стривайте! Не слід їх розстрілювати! Ними ще можна скористатись!

Головний суддя (з сумнівом):

— Ви гадаєте? Що ж ви пропонуєте?

— Повішаймо їх! Нехай хоч напрямок вітру показують!

— Візьми мене!

— Куди?

— Куди хочеш.

— Нууу... не знаааю, ти ж сама казала що риболовлю терпіти не можеш.

Буває, дивишся на людину й розумієш, що воно мудило. А буває ще гірше: дивишся на людину й не розумієш, що воно мудило.

Жили були дві сестри — Жерти і Спати, і були вони самими сексапільними в світі — їх ВСІ хотіли!!!

— Тужтеся, хвора, з усіх сил тужтеся!

— Лікарю, а ви вважаєте, що апендикс таким чином вийде?

— Зловив учора золоту рибку...

— Ну і як? Загадуєш їй бажання? А що вона?

— А вона відгадує!

Увага! Загубився син начальника Київської податкової інспекції — хлопчик 12-ти років, особливі прикмети – підполковник.