— Діти, що для вас було найважчим у третьому класі?

— Пояснювати в магазині для кого купується горілка!

— Ні, не переконав. Залишусь, мабуть, з цього питання при своїй думці.

— А вона в тебе є?

— Немає, нехай і так. Краще бути зі своїм нічим, ніж із накинутим чужим.

Чоловік повертається додому о другійі годині ночі геть п'яний.

— Я тобі скільки разів говорила, — накинулася на нього дружина, — щоб ти не пив більше двох кухлів пива, а додому повертався не пізніше десяти годин?

— Ти й правда так говорила? Значить, я знову все переплутав...

Китайський лікар не міг знайти роботу в американських лікарнях, тому вирішив відкрити свою невеличку приватну клініку.

При вході він прилаштував рекламний плакат із надписом: "Лікування за 20$: ми повернемо вам 100$, якщо хвороба не зникне".

Американський юрист вирішив, що це непогана можливість заробити 100 доларів, і зайшов у клініку. Юрист:

— Я не відчуваю смаку.

— Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту.

— Тьху! Це ж керосин!

— Вітаю, ваше відчуття смаку повернулось. З вас 20 доларів.

Роздратований юрист розплатився, але повернувся за два дні, щоби отримати свої гроші знову.

— Я втратив пам’ять. Нічого не можу згадати.

— Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту.

— (невдоволено) Це ж керосин. Ви вже давали його мені, коли я приходив минулого разу.

— Вітаю, ваша пам’ять повернулась. З вас 20 доларів.

Розлючений юрист віддав лікарю гроші, але знову повернувся за тиждень, щоби спробувати отримати 100 доларів.

— Я геть зіпсував собі зір. Майже нічого не бачу.

— На жаль, я не маю ліків від цієї хвороби. Ось, візьміть ваші 100 доларів.

— (втупившись у банкноту) Але ж це 20 доларів, а не 100!

— Вітаю, ваш зір покращився. З вас 20 доларів.

Турист звертається до гіда в маленькому іспанському містечку:

— Що це? Всі мешканці так радіють, навколо сміх, усі обіймаються, вітають один одного, феєрверк, танці й це чудове іспанське вино! Як шкода, якесь свято, а я від’їжджаю! Може залишитись на пару днів?

— Ні-ні-ні, дуже вас прошу, не хвилюйтесь, вони вас проводжають. Просто ви останній московський турист!

— Скільки ви важите?

— В окулярах 120.

— А без окулярів?

— А без них я ваги не бачу.

Солдат — солдатові:

— Генералам бігати не можна: у мирний час це викликає сміх, а у воєнний — паніку.

— Рабиновичу, — кричить Абрам, — я передумав і в Ізраїль не поїду, залишаюсь в Одесі.

— Ти що, божевільний?! Уже документи зібрали, гроші перерахували, квитки на теплохід купили! Чому ти не поїдеш?

— Там плюс 40 у затінку!

— Абраме, а ти не ходи в затінок!

Абрам і Сара повертаються з базару. Спекотно, купа покупок. Вирішили взяти таксі. Під’їздять до дому. Сара вилізає з пакетами з машини, Абрам розплачується.

Таксист:

— Із вас 46 гривень.

Абрам дає півсотні.

Таксист:

— Спасибі.

Абрам сидить, чекає. Таксист бачить, що Абрам не вилазить, й обертається:

— Перепрошую, але я не маю здачі!

— Хм, ну, нічого страшного... Саро, залізай назад!

Сара втискається назад у машину з купою пакунків.

Абрам — таксисту:

—... нічого страшного... Давай тоді ще два круги навколо дому.

Маленький хлопчик підходить до тата, який дивиться по телевізору чемпіонат з легкої атлетики, і питає:

– Тату, а навіщо ці дядьки біжать?

– А затім, що першому з них дадуть приз.

– А інші тоді навіщо біжать?