— Озвись! — закричав турист, потрапивши до печери з гучною луною.

— Озвись! — відлунила печера. —. звись! .. вись, ... ись! ... , сь! ..... м’який знак!

Збори в колгоспі ювілейного року:

— За видатну роботу в полі товариш Іванова нагороджується мішком зерна! (оплески).

— За видатну роботу на фермі товариш Петрова нагороджується мішком картоплі! (оплески).

— За відмінну громадську роботу товариш Сидорова нагороджується повним зібранням творів Леніна! (оплески, сміх, вигуки: "Так їй, курві, й треба!")

Викладач — викладачеві:

— Але й студенти мені попалися тупі! Пояснюю теорему — не розуміють. Пояснюю вдруге. Не розуміють! Втретє пояснюю. Сам вже зрозумів. А вони не розуміють...

Чоловік довго сперечається з жінкою з якогось дрібного приводу, потім, змучений, здається й каже:

— Гаразд, нехай буде по-твоєму.

— Пізно, — каже дружина, — я вже передумала.

Напис в маршрутці в Києві:

Шановні ЗАЙЦІ!

Шапки-невидимки, куплені на Деміївськомі ринку, прострочені!

Водій вас бачить!

Передаємо за проїзд!

— Який ти безсовісний! Варто тобі побачити привабливу дівку, як ти забуваєш, що одружений!

— Навпаки, люба! Саме тоді я про це й згадую!

— Лікарю, у мене дзвонить у вухах.

— А ви не відповідайте...

Розмовляють двоє жінок:

— До мене вчора сусід заходив, попросив чого-небудь поїсти. То я йому стіл накрила, картопельки посмажила, салатик накришила, все з’їв!

— Віддячив хоч?

— Звичайно! Такого великого спасибі я ще ні в кого не бачила!

Пам'ятаю, як в 5-му класі ми з дівчатами сперечалися ким краще бути: хлопцем або дівчиною. Як аргумент в свою користь вони приводили те, що нам хлопцям треба голитися, а їм не треба! Наївні.

Старий художник повчає молодого:

— Отримати на замовлення портрет не складно, написати портрет теж просто, а ось переконати замовника, що намальований саме він, ось тут вже треба попрацювати.