Зустрілися якось двоє старих приятелів. Один іншого питає:

— Ну як життя?

— Ой, ти знаєш, щось все так паскудно! Просто ніякого просвіту.

— Нічого, ти не переймайся — воно попустить. Знаєш, життя то така річ: смуга темна, смуга світла...

Зустрічаються за тиждень. Перший знову питає:

— Як ся маєш?

— А пригадуєш, ми от то минулого разу стрічалися? То то у мене, мабуть, була світла смуга.

Програміст закінчує роботу. На моніторі перед виключенням комп'ютера з'являється повідомлення:

"Вашу дружину звуть Наталя, дітей — Маша, Оля і Коля. Ви все ще хочете вийти з Wіndоws?"

Ніщо так не підганяє на роботу вранці, як машина начальника в дзеркалі заднього бачення.

Ну ось, через декілька хвилин поїзд рушить... І я поїду служити...

— Я буду чекати тебе, коханий!!!

— Не треба, іди додому, мене довго не буде...

— Вова, припини вертітись, а то я приб’ю цвяхами і другу ногу...

У студентів дві прикмети:

Сніг впав. Скоро сесія.

Сніг розтанув. Скоро сесія.

Школа. Урок праці. Учитель:

— Основне правило техніки безпеки: пальці в розетку не сунути!

— Так вони туди не влазять.

— А ти цвяхи візьми, придурок!

Мама – сину-школярику:

— Ти що, думаєш, якщо випив горілки з пивом, я не почую, що ти курив?

— Я можу одночасно думати про десять речей!

— А якщо горілки випити?

— Тоді тільки про дев’ять.

— А що ж так?

— Так горілка ж випита... Навіщо про неї думати!

— Мамо кажуть що я ненормальна...

— Хто каже?

— Мухи!