Хочу собі будильник, який битиме мене по морді о першій годині ночі. І щоб бив, доки я спати не ляжу.

— Поцілуй мене.

— Куди?

— Під хвостик

— В дупу, чи що?!

— Дурень... в шию, на голові хвостик!

Мама:

— Вовочко, що ви тут із татом робили, поки мене не було?

Вовочка:

— Та все було добре, мамо. Щоранку тато брав мене з собою на озеро, ми запливали на човні на середину й потім я допливав до берега.

Мама:

— О боже! Це ж велике озеро!

Вовочка:

— Та не переживай, мамо. Я допливав добре. Важко було лише кожного разу з мішка вибиратися...

Після бурхливої сварки дружина заявляє: ‘

— З мене досить! Я перебираюсь до мами! Живи, як знаєш... І пішла з хати. За хвилину вертається:

— Тобі знову пощастило: надворі жахлива злива!

Життя звичайно зґвалтує мене, але вибір пози за мною...

Дзвінок в двері. Дружина відкриває, а на порозі стоїть чоловік – п'яний до безпам’яті. Дружина запитує:

– Зарплату приніс?

Чоловік падає, а на спині крейдою написано:

— Ні!!!

— А ми на Новий рік в офісі влаштували перегони на кріслах із коліщатами. Чотири кола, й притому як належить, із пітстопами: зупинялись в спеціально відведеному під цю справу місці, заправлялись горілкою, й далі на трасу.

— Цікаво, а як би до цієї витівки поставилось керівництво?

— Наш директор приїхав останнім.

– Без їжі можна прожити місяць!

– Можна, а сенс?

– А без сенсу можна прожити все життя.

Йде весілля. Чоловіки добре прийняли, сидять, нудьгують...

Тут один розвертається і зі словами "Ех, треба ж колись починати!" зі всьої дурі заїжджає сусіду у вухо.

Лежать чоловік і дружина в ліжку.

Думки дружини:

"... Ось, він на мене не дивиться... Я йому вже не подобаюсь... У нього є інша... Я страшна..."

Думки чоловіка:

"... Муха на стелі... Як вона тримається там своїми маленькими лапками?"