Ненавиджу, коли у фільмах жахів головний герой сам у квартирі і питає: "Тут хтось є?"

Ніби вбивця йому відповість: "Так, я тут на кухні. Хочеш бутерброд?"

— Люба, а давай влаштуємо одне одному чудові вихідні!

— Ой! Коханий, звичайно!

— Ну, тоді до понеділка.

Сидить маленька дівчинка в пісочниці й захоплено совочком щось закопує.

Підходить до неї дядечко й запитує:

— Дівчинко, а що це ти там закопуєш?

Дівчинка похмуро так на нього дивиться й мовчить. Дядечко запитує ще раз, дівчинка не відповідає.

Раптом з-під піску висовується голова такого ж дядечка й каже:

— Краще не питай!

— Сьогодні нарешті не будеш мені дорікати, що погано готую, — каже молода дружина чоловікові, котрий прийшов з роботи.

— Справді? А що у нас на обід?

— Нічого.

— Коханий, вставай, я тобі кашу зварила.

— Із чого?

— Із пельменів.

Професор написав на дошці формулу хімічної речовини. Потім показав пальцем на неуважного студента:

— Ви! Назвіть, будь ласка, цю речовину.

— Хвилиночку, професоре... Воно у мене так і крутиться на язиці!

— Тоді швидше виплюньте його: це кислота.

В автобусі поруч із ефектною дівчиною з татушками майже всюди стоїть бабуся й із подивом вдивляється в татушку на шиї.

Юна панія:

— Чо, бабусю, у твій час татушок не було? Чо вирячилась?

Бабуся:

— Доцю, у мій час усе було. Я тридцять років пробула в Азії. Потім викладала китайську в Академії Наук. Я от просто не можу втямити, чому на твоїй шиї написано "повторно не заморожувати".

— Ой, а що це у вашого дідуся?

— Де? А, це. Просто ми разом зі снодійним йому віагру даємо.

— А навіщо?

— Щоб з ліжка вночі не скочувався.

Тиха українська ніч... Хутір... У двері окремої хати стукає п'яний чоловік

— Галю, відкрий...

— Йди геть, Миколо, я на тебе об 11-ій чекала, ти не прийшов.

(Тук-тук-тук):

— Галю, відкрий...

— Йди геть, паскудо, зараз 3я година, я вареників зварила, хату прибрала, а ти не прийшов!!!

(Тук-тук-тук):

— Ну Галю, відкрий...

— Я й горілки нагнала, й борщу зварила, а ти...

(Тук-тук-тук):

— Галю, аби ж ти знала, чим це я стукаю...

— Ну заходь вже, безцінний ти такий!

Важко бути програмістом. Приходиш відпочити до людей в гості, а тобі відразу показують домашній комп'ютер і просять розібратися з його проблемами. Уявляю, як важко приходиться проктологам...