Всі теми

— Чого ти мучишся, — заспокоює студента-композитора перед екзаменом зі спеціальності його однокурсник. — Візьми прелюдію свого педагога й перепиши її навпаки — з кінця до початку — і готово!

— Пробував, — зітхає студент, — вальс Шуберта виходить...

Уночі в парку на лавці обнялися закохані, милуються повним місяцем.

Вона зітхає:

— Милий, а ти зміг би любити мене, як Данте любив Беатріче?

Він мовчить, вона знову:

— А зміг би ти любити мене, як Петрарка кохав Лауру?

Він знову мовчить.

— Дорогий, а зміг би ти любити мене, як Ромео любив Джульєтту?

Він не витримує:

— Слухай, я тільки "Муму" читав... хочеш поплавати?

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."