Всі теми
— Куме, а ви знаєте, чому на Волині картоплю вночі сажають?
— Ні... а чому?
— Щоб жуки не бачили!
— Лікарю, ви мені заборонили їсти на ніч, от я й застудився.
— А який тут зв’язок?
— Ну як же! Я цілу ніч стояв біля відчиненого холодильника й дивився на курку.
Молодик пояснює психіатрові, що прийшов на прийом за вимогою рідних, які стурбовані тим, що він віддає перевагу бавовняним шкарпеткам перед шовковими чи штучними.
— То й що? — здивовано вигукує психіатр. — Не бачу причин для хвилювання. Лиш тільки уточніть, із чим ви їх більше любите: з майонезом, аджикою чи кетчупом?
— Милий, я так втомилася — ми йдемо вже дві години!
— Потерпи, мила, незабаром привал.
— Не можу! Мені рюкзак плечі натер, кеди тиснуть, сонце пече!
— Ну що ж я можу зробити, улюблена?
— Може, ти вилізеш з рюкзака?
Коли людина гикає — треба її добре налякати, і вона перестане гикати... і почне заїкатись.
Сила дурня в тому, що розумний проти нього безсилий.
Найкращий друг — це кіт. Він ніколи не дорікне, що ти жереш ночами. Він буде жерти разом з тобою.
— Чи знаєте ви, як водії "фур" називають велосипедистів?
— Як?
— Хрустики!
Весна. Вулицею йде красива дівчина з шикарним бюстом. Біля казино стоїть неголений понурий невиспаний чоловік.
— Дівчино, дівчино, зачекайте! Розумієте, я знаю, що моє прохання може видатись вам безтактним, але зрозумійте мене: весна, мені щастило всю ніч, я виграв купу грошей, виходжу — а тут ви! Дозвольте мені вкусити вас за груди! Я розумію, це примха, але тим не менше... Звичайно, це не безплатно — я дам вам сто доларів.
— Хам! Та як ви смієте! Паскуда!
— Я розумію — двісті доларів!
— Збоченець! Ідіот!
— 1000!
— Відчепись, почваро!
— Послухайте, дівчино, це дуже важливо для мене. Я дам вам 5000 доларів за те, щоб просто вкусити вас за груди! Просто замисліться над цим!
— Ну нехай. Тільки відійдімо осторонь.
Відходять, дівчина задирає блузку, він починає цілувати й лизати їй груди. Вона обурюється:
— Ну ти кусай уже, кусай!
— Не можу.
— Чому?
— Дорого.
— У нас все село грибами отруїлося.
— Як, відразу ВСІ?!!!
— Ні... Спочатку один. А потім на його поминках односельці доїли ті, що залишилися...