— Куме, а ви знаєте, чому на Волині картоплю вночі сажають?

— Ні... а чому?

— Щоб жуки не бачили!

— Лікарю, ви мені заборонили їсти на ніч, от я й застудився.

— А який тут зв’язок?

— Ну як же! Я цілу ніч стояв біля відчиненого холодильника й дивився на курку.

Молодик пояснює психіатрові, що прийшов на прийом за вимогою рідних, які стурбовані тим, що він віддає перевагу бавовняним шкарпеткам перед шовковими чи штучними.

— То й що? — здивовано вигукує психіатр. — Не бачу причин для хвилювання. Лиш тільки уточніть, із чим ви їх більше любите: з майонезом, аджикою чи кетчупом?

— Милий, я так втомилася — ми йдемо вже дві години!

— Потерпи, мила, незабаром привал.

— Не можу! Мені рюкзак плечі натер, кеди тиснуть, сонце пече!

— Ну що ж я можу зробити, улюблена?

— Може, ти вилізеш з рюкзака?

Коли людина гикає — треба її добре налякати, і вона перестане гикати... і почне заїкатись.

Сила дурня в тому, що розумний проти нього безсилий.

Найкращий друг — це кіт. Він ніколи не дорікне, що ти жереш ночами. Він буде жерти разом з тобою.

— Чи знаєте ви, як водії "фур" називають велосипедистів?

— Як?

— Хрустики!

Весна. Вулицею йде красива дівчина з шикарним бюстом. Біля казино стоїть неголений понурий невиспаний чоловік.

— Дівчино, дівчино, зачекайте! Розумієте, я знаю, що моє прохання може видатись вам безтактним, але зрозумійте мене: весна, мені щастило всю ніч, я виграв купу грошей, виходжу — а тут ви! Дозвольте мені вкусити вас за груди! Я розумію, це примха, але тим не менше... Звичайно, це не безплатно — я дам вам сто доларів.

— Хам! Та як ви смієте! Паскуда!

— Я розумію — двісті доларів!

— Збоченець! Ідіот!

— 1000!

— Відчепись, почваро!

— Послухайте, дівчино, це дуже важливо для мене. Я дам вам 5000 доларів за те, щоб просто вкусити вас за груди! Просто замисліться над цим!

— Ну нехай. Тільки відійдімо осторонь.

Відходять, дівчина задирає блузку, він починає цілувати й лизати їй груди. Вона обурюється:

— Ну ти кусай уже, кусай!

— Не можу.

— Чому?

— Дорого.

— У нас все село грибами отруїлося.

— Як, відразу ВСІ?!!!

— Ні... Спочатку один. А потім на його поминках односельці доїли ті, що залишилися...