Помирає дружина.

— Ваню, скажи, а ти одружишся після моєї смерті?

— Ні, Машо, що ти, я не одружусь!

— Але чому? Ти ж іще чоловік хоч куди!

— Тому що, люба, кращу за тебе я не знайду... А таку я не хочу.

Студент входить у ресторан, кличе метрдотеля і дає йому 100 гривень.

— Ви хочете замовити столик?

— Ні, але години через дві я прийду сюди знову, з дівчиною. А ви скажете їй, що вільних місць немає.

Ревнива дружина — чоловікові:

— Зараз же покажи цей лист. За почерком видно, що він від жінки. І взагалі, чого це ти так зблід, читаючи його?

— Візьми, люба, це звіт із твого сапону краси.

Розмовляють дві білявки.

— Привіт! Як справи?

— Та так... Щось погано почуваюсь.

— Я знаю хороший засіб. Коли мені погано, я займаюсь сексом зі своїм чоловіком, і все швидко минає.

— Чудова ідея, треба буде спробувати.

Наступного дня.

— Ну як, допомогло?

— Так, дякую. Тільки твій чоловік ніяк не міг повірити, що це твоя ідея.

Чоловік і дружина довго і вперто сперечались. Нарешті чоловік здався:

— Добре! Хай буде по-твоєму!

Дружина:

— Пізно! Я передумала!

—Любий, ти хоча б сказав мені перед сном щось добре, сердечне... Хоча б "моя кохана".

— Моя кохана.

— Скажи ще: "Моя найдорожча!"

— Моя найдорожча.

— А тепер вигадай щось сам!

— На добраніч!

Чоловік — дружині:

— Люба, ти знаєш, коли я вранці поголюсь, почуваюсь на десять років молодшим.

— Та невже? А чи не міг би ти тоді голитись увечері?

Ніч. Чоловіка вдома немає, дружина в істериці. Раптом дзвінок у двері, дружина відчиняє, а там чоловік із посмішкою, квітами і тортиком.

— Любий, що це з тобою? Це мені?

— Тобі, люба, тобі. Пішли в спальню?

— Так одразу? Ти давай чайок із тортиком, а я поки що квіти поставлю.

— Потім, усе потім! Пішли в спальню!

— Любий, я...

— Пішли ж, ну...

— Ну не можу я, розумієш, у мене критичні дні!

— Та що ви всі, змовились, чи що?!

— Я вчора пішов на нудистський пляж, так у мене щелепа до колін відвисла.

— Що, так здивувався?

— Ні, так прикривався.

Два старі приятелі, успішні бізнесмени, випадково зустрілись на прийомі.

— Привіт, як справи?

— Та, якщо чесно, не дуже. Річ у тім, що моє підприємство згоріло до тла, і я от узяв відпустку, думаю поїхати до Франції за рахунок ста тисяч страховки.

— Ну, треба ж такий збіг! А моя фірма загинула під час повені, і я отримав майже мільйон страховки.

Після хвилинного мовчання перший нахилився до другого і запитав:

— Слухай, а як ти влаштував повінь?