— Ну, Петю, раз ти ходиш до школи, скажи, скільки буде два на два?

— Чотири.

— Правильно. Ось тобі за це чотири цукерки.

— Ох, треба було казати "шістнадцять", — щиро засмутився Петя.

Аби зненавидіти свою улюблену пісню, достатньо поставити її на будильник у мобільному і прокинутись під неї кілька разів на роботу у понеділок.

— Васю, у тебе цигарки є?

— Немає, я ж не палю.

— А раптом, презервативи ж носиш із собою.

— Привіт, Василю, як справи?

— Добре. До речі у мене новий номер телефона. Запам'ятаєш чи запишеш?

— Краще запишу... "У Ва-си-ля но-вий но-мер".

Жили вони душа в душу. То він їй напаскудить у душу, то вона йому.

— Алло! Це товариство охорони тварин? Прошу вас, пришліть когось. У нашому дворі на дереві сидить листоноша і ображає нашого дога.

— Навіть не знаю, який подарунок підготувати дружині до дня її народження, щоб він був не дуже дорогий і порадував її.

— Напиши їй анонімний любовний лист.

Слов'яни були волелюбними, їх часто забирали в рабство, але вони і там не працювали.

Помирає дружина.

— Ваню, скажи, а ти одружишся після моєї смерті?

— Ні, Машо, що ти, я не одружусь!

— Але чому? Ти ж іще чоловік хоч куди!

— Тому що, люба, кращу за тебе я не знайду... А таку я не хочу.

Студент входить у ресторан, кличе метрдотеля і дає йому 100 гривень.

— Ви хочете замовити столик?

— Ні, але години через дві я прийду сюди знову, з дівчиною. А ви скажете їй, що вільних місць немає.