Всі теми
Найстрашніша робота — це домогосподарка. Зарплати немає. Вихідних немає. Відпустки немає. Нічого немає! Робота не кінчається... А чоловік з гордістю завжди каже — а моя дружина не працює, вдома сидить.
Бабуся з онуком ходять по музею, розглядаючи скелети динозаврів.
— Бабусю, — запитує внук, — а тобі не страшно було жити з цими чудовиськами, коли ти була маленькою?
В кабінет директора банку заходить прибиральниця.
— Дайте мені ключа від грошосховища, — каже вона.
— Ви з глузду з'їхали! Тільки я і мій заступник маємо право відкривати ці двері.
— Шкода, мені вже набридло кожного ранку колупатися шпилькою, щоб відкрити двері й навести там лад.
Діалог двох студентів: "Вась, а ти знаєш, що тебе вже відрахували?"
— Так?! От невезуха... А я хотів ще сьогодні прогуляти заняття.
Весняним лугом походжає здоровезний ведмідь: нюхає квіточки, слухає пташиний щебет... Культурно відпочиває, отже.
Раптом помічає десь удалині якусь білу цятку й починає за нею стежити. Та цятка, наближаючись, поволі перетворюється на білу кульку. Ведмідь і не помітив спершу, що та кулька — заєць насправді.
Підбігши до ведмедя, заєць гне пальці й починає верещати:
— Слиш ти, лох касалапий, асфабаді мнє дароґу, понял, казьол?
Ведмідь продовжує нерухомо стояти, байдуже дивлячись на зайця.
Заєць:
— Ти чьо, урод, нє слишиш? Я сказал, давай дарогу, єслі в морду нє хочєш!
Ведмідь ані руш.
Заєць продовжує свої наскоки:
— У тєбя чьо, уши гавном забіти? Єслі ти через 10 сєкунд нє сдвінєшся, я тє ачко разорву, понял, ти, підар ванючій? Раз... два... три...
Глухуватий ведмідь знуджено пирхає, повертається до зайця задом, вивалює на нього вміст свого кишківника й неквапом іде геть.
Минає хвилина, друга, вже й мухи злетілися...
Нарешті заєць спромагається висунути голову з цієї купи. Трохи прочистивши рота, він верещить услід ведмедю:
— Чьо, абасрался?
Що робити, якщо хотів витерти своїй дівчині сльози, але випадково стер брови?!!
— Отже, парубче, ви вирішили одружитися з моєю дочкою?
— Так!
— А ви зможете утримувати сім'ю?
— Ну, думаю зможу!
— Ви добре подумали? Адже нас шість чоловік!
Вкрала якось лисиця y чоловіка цілий віз риби. Сидить, об'їдається. А з лісy виходить голодний вовк.
— Лисицю, дай рибки!
— Піди та сам налови, — відповідає лисиця.
— А як? У мене ж вyдочки немає, — каже вовк.
— У мене теж немає, — сказала лисиця, — а я хвіст в ополонку закинyла, ось на нього і наловила.
— О, дякую за ідею! — зрадів вовк, відірвав в лисиці хвіст і пішов на риболовлю...
— А чому у твого кота кличка Тюбик?
— Ну, коли я його додому приніс, то довго думав як його назвати. А він такий прикольний, пухнастий! Я його тискав-тискав в руках, тискав-тискав... А він взяв і обісрався... Ось з тих пір його Тюбик і кличу.
Життя чудове! Якщо не згадувати минуле й не думати про майбутнє.