— Вовочко! У тебе в щоденнику знову одні двійки! Яке виправдання в тебе цього разу?

— Я поки ще навіть не знаю: або спадковість, або сімейне оточення.

— Я пристаю, коли п’яний, — сказав він, соромлячись.

Вона мовчки добула вино й склянку.

У терапевта:

— Лікарю, у мене дуже болить живіт. І взагалі мені погано.

— А що сталося?

— Та ягідок у лісі з’їв.

— Яких ягідок?

— Не розгледів.

— Ну, тоді вам не до мене, вам – до окуліста...

— Алло?

— Привіт, це я. Стою тут недалеко від тебе. Гальма відмовили. До гаража треба дістатися. Ти не міг би...

— Не буду я тебе без гальм буксирувати, і не проси. Евакуатор тобі зараз викличу.

— Ні, ти не зрозумів. Це я тебе буксирувати буду, а ти гальмувати в разі чого.

Учителька:

— Діти, назвіть єдиного звіра, якого боїться лев.

Вовочка, не роздумуючи:

— Левиця, Маріє Петрівно!

Інтелект — огидна річ! Дурень цілком упевнений у високу рівні свого розвитку. А от розумний чудово усвідомлює, який він по суті бовдур...

У купе поїзда бабуся просить накачаного молодика:

– Синочку, ти не міг би звільнити для мене нижню полицю?

– Та запросто, шановна! Вам в якому купе?

Колобок зайшов в інтим-салон і накупляв собі повітряних кульок.

Оголошення:

Молода, приваблива, розумна і бідна дівчина мріє познайомитися з чоловіком, що має протилежні якості.

Маршрутка. Водій попався з почуттям гумору. І бабка. У бабки впало щось із торбинки на підлогу й він вирішив пожартувати:

– Що впало, то все моє.

А бабуся відповідає:

– Ти їдь собі тихесенько, а то я зараз впаду й буду вся твоя.