— Ти чому такий сумний? Ти ж, я чув, нещодавно знову одружився.

— Саме так. Розумієш, ми з дружиною тут поговорили, ну там одне, друге... і виявилось, що я колись уже був із нею одружений...

Вона:

— Ти навіщо це зробив?

Він:

— Що з того, що я зробив, навіщо?

— Діти, дістаньте олівці і папір. Сьогодні ми спробуємо намалювати коня, а Наталя Петренко постарається не ворушитися!

Дружина телефонує чоловікові на мобільник:

— Андрію, ти де?

— На полюванні.

— А хто це так голосно дихає?

— Ведмідь.

— А стогне чому?

— Поранив я його.

— А чому голос жіночий?

— Ну, знаєш! Я мисливець, а не ветеринар!

— Чого ти мучишся, — заспокоює студента-композитора перед іспитом за фахом його однокурсник. — Візьми прелюдію свого педагога, перепиши її навпаки — з кінця до початку — і готово!

— Пробував, — зітхає студент, — вальс Шуберта виходить...

— У вас є фінансові проблеми?

— Ні, у мене й фінансів немає.

— Прикинь, цей дурень, щоб не мити тарілки, надіває на них целофановий пакетик перед їдою, потім знімає і викидає, і усе!

— Слухай, та він геній!

— Коханий, купи мені килим.

— Завелика розкіш, на мітлі літай.

Іде медичний огляд призовників. Окуліст:

— Бачите ці літери?

— Ні.

— Підійдіть ближче. Тепер бачите?

— Ні.

— Ще ближче підійдіть. А зараз?

— Ні.

— Впритул підійдіть! Бачите що-небудь?

— Зараз трохи бачу.

— Так, записуємо: "Придатний до ближнього багнетного бою".

— А ми вчора одній бабусі дрова накололи.

— Що, тимуровці?

— Ні, татуювальники!