Двоє мисливців пішли на вепра. Наступного дня один із них повертається, ледве пересуваючись із тушею вепра на плечах. Побачивши, що його товариш відсутній, мешканці села запитують:

— Петре, а де Семен?

— Та йому стало зле, він упав, в двох кілометрах звідси валяється.

— Як, ти покинув Семена й потягнув вепра?!

— Ну, Семена ж ніхто не вкраде!

Даішник виграє мільйон в лотерею.

У нього запитують, мовляв, як грошима розпорядитеся.

— Куплю перехрестя і працюватиму для душі!

— (привітно) Ну, як у тебе минув Новий рік?

— (збентежено) Тобто... як це — "минув"?!

— Сенсація: чукотські вчені відкрили...

— Не потрібно "відкрили", просто: сенсація — чукотські вчені.

— Відвали. Не буду я з тобою спати!

— Чорт. Просперечав Петрові 1000.

— (знімаючи майку) Гроші навпіл.

Студент завалив сесію.

Телеграфує мамі:

— Мамо, вигнали з інституту, підготуй тата.

І одержує відповідь:

— Тато готовий, підготуйся сам!

Повертається чоловік додому.

Бачить, з-під штори біля вікна голі чоловічі ноги. Дивиться на дружину.

Дружина оправдовуючись:

— Ти хіба не пам’ятаєш, хто надав нам цю квартиру, хто допоміг купити меблі, хто влаштував сина в інститут?

— Так, люба. Але ж чому ти допускаєш, щоб наш годувальник ходив босий?

Білявка:

— Для пришвидшення зарядки телефону я його кладу нижче рівня електричної розетки.

Вовочка:

— Мамо, а чому ти казала що мій братик пташка?

— Так і є!

— А чому я його випустив з балкону з надією що він полетить, а він не полетів?

Вчителька української мови, проходячи біля кабінету трудовика, наступила на цвях! Трудовик був в шоці... таких дієприкметникових зворотів в українській мові він ніколи не чув.