Рабинович їде на заробітки й приходить до синагоги:

— Ребе, я тут накопичив невеличку суму — п’ятдесят тисяч доларів. Поклав би їх на депозит, але банк може збанкрутувати. Залишати вдома страшно: квартиру можуть пограбувати. То чи можна я вам їх віддам на зберігання?

— Так, можна. Я й свідків покличу... Мойшо, Хаїме, Ізю! Будете свідками. Цей поважний чоловік залишає мені гроші на зберігання. Я при вас їх перераховую й кладу до сейфа. Рабиновичу! Їдьте з богом і не хвилюйтесь!

За рік Рабинович повертається, приходить до синагоги:

— Ребе, я хотів би забрати свої гроші.

— Які гроші?

— Ну ті п’ятдесят тисяч, які я вам залишав рік тому на зберігання.

— Ви мені? Ви нічого не плутаєте?

— Та ні, ось же свідки...

— Мойшо, Хаїме, Ізю! Цей чоловік каже, що він мені залишав якісь гроші на зберігання!

— Та нічого він не залишав! Це пройдисвіт, і ми його вперше бачимо!

Рабинович розуміє, що його жорстоко обманули, й іде геть. Раптом рабин його окликає:

— Заберіть ваші гроші. От п’ятдесят тисяч, от відсотки, що набігли за рік...

— Ребе, дякую! Але навіщо тоді був цей спектакль?

— Це щоб ви побачили, з якими покидьками мені доводиться працювати!

Вона:

— А ти цікавий! Що поробляєш увечері? Може, сходимо кудись?

— Спокусливо... Але мама буде сваритись, — відповідає він.

— Яка ще мама?! Тобі скільки років?

— (зітхаючи) Мама мого сина...

Співбесіда при прийомі на роботу:

— Чи згодні ви працювати в Секретаріаті Президента за 5 тис. гривень?

— Та за таке місце я готовий і більше платити!

Ходять дві подружки по магазинах модного одягу. Зайшли в один і просять продавця допомогти підібрати прикид.

— Який у вас розмір?

— Ріст 170, вага 60, 90-60-90, розмір грудей 3, волосся...

Друга:

— Аню, опам'ятайся, ти не в чаті!!!

Живуть у сусідніх будинках дві різні сім’ї. Одні все сваряться, а в інших завжди тиша й злагода. Одного разу, позаздривши миру в сусідській родині, жінка каже чоловікові:

— Піди до сусідів і поглянь, що такого вони роблять, що в них завжди все добре.

Той пішов, сховався й спостерігає. Ось бачить: жінка миє підлогу в домі, раптом щось відвернуло її увагу, й вона побігла на кухню. В цей час її чоловік прийшов додому й, не помітивши відро з водою, зачепив його й вода розлилась. Тут вийшла дружина, вибачається перед чоловіком, і каже:

— Вибач, любий, я винна.

— Ні, це ти вибач, я винний.

Засмутився чоловік і пішов додому. Вдома жінка його запитує:

— Ну, що, підгледів?

— Так!

— Ну й що?

— Я все зрозумів! У нас усі праві, а в них усі винні.

— Чому ти плачеш, хлопчику?

— Мій брат нашкодив, і зараз його будуть карати.

— І тобі жаль його?

— Ні, але ми близнюки, і тато не може нас розрізнити.

Все, що не робиться — робиться в Китаї.

— Алло! Привіт, Зай, ти де?

— Я вдома, спати лягаю, а ти що робиш?

— А я в барі, в тебе за спиною, за столиком сиджу...

Жінка голосить:

— Як ти міг, Петре! Ну як же ти міг!

Чоловік:

— Марусю, ти про що це?! Що трапилось?

Жінка, не звертаючи уваги, продовжує:

— Як ти міг! Ех, Петре-Петре...

— Та що з тобою, Марусь, я ж нічого...

Жінка, перебиваючи:

— Ото ж воно й бо, Петре! Ти нічого! Нічого ти вже не можеш. А як ти міг, Петре! Як же ти міг!

— Дорогий, ти мене будеш любити, як Ромео Джульетту?

— Не читав.

— А ревнувати, як Отелло Дездемону, будеш?

— Не читав.

— А що ти взагалі читав?

— Му-Му читав, будеш багато гавкати — втоплю!