Чоловік звертається по допомогу до психолога:

— Все у мене добре, але бракує гострих відчуттів. Я вже і з парашутом стрибав, і з аквалангом пірнав... Хочеться чогось новенького.

— Заведіть собі кількох коханок, — радить психолог.

— У мене їх три. Не допомагає!

— А ви пробували розказати про них дружині?

Приїздять батьки навідати студента в гуртожитку. Рано вранці стукають у двері його кімнати. З-за дверей заспаний голос:

— Ну хто ще там?!

— А Петя Петренко тут живе?

— Тут, тут... Ви його біля дверей покладіть, зараз одягнусь — занесу!

Телефоную в лікарню. Набираю номер. Приємний жіночий голос:

— Слухаю вас.

— Доброго дня, це реєстратура?

— Ні, це морг.

— Ой, вибачте, мені до вас мабуть ще зарано...

— Не хвилюйтесь, ми зачекаємо.

Ідуть дві медсестри вранці на роботу. У однієї великої фінгал під оком.

— А що в тебе з обличчям?

— Та розумієш, чоловік прокидається вранці, а я йому: "Ти з якої палати?"

Якщо ви – симпатична жінка і вам небагато за 30, це значить вам 42.

Зустрілися два куми, та й балакають про життя-буття. Ну і зайшла мова про жінок:

– Ой, куме, коли я бачу красиву дівчину, я кожного разу думаю, чому мені не на двадцять років більше.

– Більше? Куме, ви, певно, хотіли сказати – менше.

– Ні, саме більше. Тоді мені було б вже все байдуже!

— Сволоти! 10 років мого життя вбили, падли!

— Марія Петрівна, це не найкраще побажання для випускників.

— Скажіть, як знайти Площу Свободи?

— Треба ширину Свободи помножити на довжину Свободи.

Зустрічаються двоє чоловіків.

Один — мов чорна хмара...

— Ти чому такий похмурий?

— А ти що, не знаєш? Семен помер...

— Та ти що! Як?

— Та прийшов додому, випив, ліг на диван, закурив...

— І що, згорів, чи що?!

— Та ні... Він устигнув вікно відчинити й стрибнути...

— То що, розбився?!

— Та ні... Він перед тем як стрибнути, встиг пожежників викликати, вони тент натягли, він спружинив невдало й знову в своє вікно влетів...

— То що, таки згорів?!

— Та ні... Він за раму зачепився й назад стрибанув...

— Та бля! То розбився таки чи що?!

— Та ні... Там же пожежні з тентом, він спружинив і на проїжджу частину, а там Камаз тентований їхав... він відскочив від нього й назад у вікно...

— То як же ж він таки помер?!

— Та... Пристрелили к бісу... Задовбав він усіх.

— Олю, в тебе дуже гарне волосся.

— Ооу, дякую!

— Шкода, що під носом.