Всі теми

Вечір. Вийшов чоловік на вулицю – спекота. Думає, а чи не піти йому до річки скупатися? Приходить, знімає з себе все, бо не хоче в мокрих трусах ходити, залазить у воду. Аж тут дівки на дискотеку ідуть, вирішили прикольнутись і забрали весь його одяг. Чоловік якось же має вийти, бачить — лежить корито. Прикрився, і йде до дівчат вимагати одяг. Підходить, а вони собі там курять, і питає їх:

— Дівчата, знаєте, що я думаю?!

— Так, ви думаєте, що в корита дно є.

В кабінет директора банку заходить прибиральниця.

— Дайте мені ключа від грошосховища, — каже вона.

— Ви з глузду з'їхали! Тільки я і мій заступник маємо право відкривати ці двері.

— Шкода, мені вже набридло кожного ранку колупатися шпилькою, щоб відкрити двері й навести там лад.

Весняним лугом походжає здоровезний ведмідь: нюхає квіточки, слухає пташиний щебет... Культурно відпочиває, отже.

Раптом помічає десь удалині якусь білу цятку й починає за нею стежити. Та цятка, наближаючись, поволі перетворюється на білу кульку. Ведмідь і не помітив спершу, що та кулька — заєць насправді.

Підбігши до ведмедя, заєць гне пальці й починає верещати:

— Слиш ти, лох касалапий, асфабаді мнє дароґу, понял, казьол?

Ведмідь продовжує нерухомо стояти, байдуже дивлячись на зайця.

Заєць:

— Ти чьо, урод, нє слишиш? Я сказал, давай дарогу, єслі в морду нє хочєш!

Ведмідь ані руш.

Заєць продовжує свої наскоки:

— У тєбя чьо, уши гавном забіти? Єслі ти через 10 сєкунд нє сдвінєшся, я тє ачко разорву, понял, ти, підар ванючій? Раз... два... три...

Глухуватий ведмідь знуджено пирхає, повертається до зайця задом, вивалює на нього вміст свого кишківника й неквапом іде геть.

Минає хвилина, друга, вже й мухи злетілися...

Нарешті заєць спромагається висунути голову з цієї купи. Трохи прочистивши рота, він верещить услід ведмедю:

— Чьо, абасрался?